Хто ми

Наша історія

Amnesty International була заснована у липні 1961 року у Лондоні англійським юристом Пітером Бененсоном. За його власними словами, 19 листопада 1960 року він їхав у лондонському метро, коли у газеті йому потрапила стаття про двох португальських студентів, яких засудили до семи років позбавлення волі за те, що вони підняли тост «За свободу».

Пізніше, у статті «Забуті в’язні» відомої газети Бененсон так описав свою реакцію: «У будь-який день, відкривши газету, ви знайдете розповідь про те, що когось десь ув’язнили, катували або стратили тільки за те, що його думка виявилася неприйнятною для влади. Читач відчуває відразне почуття безсилля. Проте, можна багато чого досягти, якщо цю відразу багатьох людей об’єднати у єдиний порив».

Бененсон та його друг ЕрікБейкер, порадившись з іншими письменниками, вченими та юристами, написали лист ЛуісуБлом-Куперу, який передав його редактору газети «TheObserver» ДевидуАстору.

28 травня 1961 року видання опублікувало статтю Бененсона «Забуті в’язні». Матеріал привернув увагу читачів до становища людей, яких «ув’язнили, катували і стратили тільки за те, що їхні думки та релігійні погляди було неприйнятними для влади», інакше кажучи – до порушення урядами статей 18 та 19 Загальної декларації прав людини. У статті йшлася мова про те, що такі порушення носять глобальний характер і відбуваються в умовах утискання свободи преси, права на політичну опозицію і своєчасний та відкритий судовий розгляд у неупереджених судах, а також права на притулок. Публікація ознаменувала початок кампанії «Appealfor Amnesty 1961» (Кампания за амністію 1961). Її мета полягала у мобілізації суспільної думки на захист тих, кого Бененсон назвав в’язнями совісті. Звернення «Appealfor Amnesty 1961» передрукувало багато міжнародних газет. У тому ж році з’явилась книга Бененсона під назвою «Persecution 1961» («Переслідування 1961»), в якій розповідалось про декількох в’язнів совісті. Вивчення їхніх справ та підбір матеріалів здійснили Бененсон та Бейкер. У липні 1961 року керівництво вирішило, що звернення складе основу постійно діючої організації.

30 вересня 1962 року вона отримала офіційну назву Amnesty International.

1961 — 1969

1961

Британський юрист Пітер Бененсон започаткував всесвітню кампанію «Заклик до Амністії 1961», опублікувавши статтю «Забуті в’язні» в англійській газеті TheObserver. До написання статті Бененсона підштовхнуло ув’язнення двох португальських студентів, які підняли келихи за свободу. Його заклик був передрукований в інших газетах по всьому світу і став початком діяльності Amnesty Intenational.

Перші міжнародні збори було проведено в липні за участю делегатів із Бельгії, Великобританії, Франції, Германії, Ірландії, Швейцарії і США. Вони вирішили заснувати «постійний міжнародний рух на захист свободи думки і релігії».

Невеличкий офіс і бібліотека, де працювали добровольці, відкрилася в помешканні Пітера Бененсона у Мітре Корт в Лондоні. Була заснована «Мережа трьох», через яку кожна група Amnesty International взяла під свою опіку трьох в’язнів із різних географічних і політичних регіонів, наголошуючи на неупередженості роботи групи.

В Міжнародний день захисту прав людини, 10 грудня, було запалено першу свічку Amnesty International в церкві Св. Мартина у Лондоні.

1962

В січні було здійснено першу дослідницьку поїздку. Після візиту до Гани у лютому було відвідано Чехословаччину (у питанні в’язня совітсті архієпископа Джозефа Берана), а потім Португалію і Східну Німеччину.

Було засновано «Фонд в’язнів совісті» для надання допомоги ув’язненим та їхнім родинам.

Був опублікований перший річний звіт Amnesty International; він містив інформацію про 210 в’язнів, опіку над якими взяли 70 груп у семи країнах. До того ж, в «Бібліотеці в’язнів совісті» було задокументовано 1200 випадків.На конференції в Бельгії було прийнято рішення про заснування постійної організації, яка пізніше стала відома як Amnesty International.

Спостерігач відвідав судове засідання у справі Нельсона Мандели.

1963

Тоді Amnesty International складалася з 350 груп. За два роки було взято під опіку 770 в’язнів, 140 з них були відпущені на свободу у своїх країнах.

Цього ж року в Лондоні був заснований Міжнародний секретаріат (штаб-квартира Amnesty International).

1964

Пітера Бененсона було обрано президентом. Тепер Amnesty International складалася вже з 360 груп у 14 країнах. В серпні ООН надала Amnesty International консультативний статус.

1965

Amnesty International видала свої перші звіти — про стан в’язниць у Португалії, Південній Африці і Румунії, а також ініціювала резолюцію ООН щодо припинення і остаточного скасування смертної кари за політичні злочини у мирний час.

Розпочалася щомісячна кампанія «Листівки для ув’язнених».

1966

ЕрікБейкер перейняв управління організацією.

1967

Amnesty International нараховувала 550 груп у 18 країнах і працювала для близько 2 тисяч ув’язнених в 63 країнах — і було звільнено293 ув’язнених.

1968

Мартіна Еналса було призначено генеральним секретарем Amnesty International.
Перший тиждень Amnesty International – Тиждень в’язнів совісті – проходить в листопаді.

1969

В січні ЮНЕСКО надало Amnesty International консультативний статус, після того як організація досягла ще одного ключового етапу в роботі — звільнення 2 тисяч в’язнів совісті.

Було прийнято Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

1970 — 1979

1970

В цей час існувало вже 850 груп Amnesty International у 27 країнах; 520 в’язнів було звільнено протягом року.

1971

10-річний ювілей Amnesty International набув широкої публічності в міжнародній пресі, на радіо та телебаченні. 1050 нових справ були взяті під опіку, 700 в’язнів звільнені.

1972

Amnesty International розпочала свою першу всесвітню Кампанію проти тортур.

У жовтні Amnesty International отримала консультативний статус в Міжамериканській комісії з прав людини Організації американських держав.

1271 нових справ було взято під опіку, звільнено 727 в’язні.

1973

Було розпочато першу Термінову акцію на захист професора Луїса Базиліо Россі, бразильця, заарештованого через політичні переконання. Сам Луїс вважав, що втручання Amnesty International було вирішальним: «Я знаю, що моя справа набула розголосу, я знав що мене вже не зможуть вбити. Потім тиск не мене зменшився і умови покращилися».

Новий режим в Чилі допустив місію Amnesty International у складі 3 осіб для оперативного розслідування заяв про масові порушення прав людини.

Організація Об’єднаних Націй одноголосно схвалює резолюцію Amnesty International, яка формально засуджує тортури та закликає всі уряди доєднатися до існуючих міжнародним документів, що містять заборону застосування тортур.

1974

ШонМакБрайд, голова Міжнародного Виконавчого КомітетуAmnesty International, отримав Нобелівську премію миру на знак визнання його діяльності у сфері прав людини протягом життя.

На першу річницю Чилійського перевороту Amnesty International опублікувала звіт, який описував політичні утиски, страти і тортури за режиму президента Августо Піночета.

МумтазСойсал із Туреччини став першим колишнім в’язнем совісті, якого було обрано до Міжнародного Виконавчого Комітету, органу управління Amnesty International.

1975

ООН одноголосно прийняла Декларацію проти насильства.

У 33 країнах існувало 1592 групи Amnesty International, і нараховувалося більше 70 тисяч членів у 65 країнах.

1976

Першу з відомих комедійних вистав «Таємний бал поліцейських», благодійнуподію у Лондоні, відвідали Джон Кліз і МонтіПайтон, Пітер Кук і інші комедіанти з BeyondtheFringe, NottheNineo’ClockNews, FawltyTowers та TheGoodies. Традицію було продовжено у наступні роки, за участю таких комедіантів і музикантів як Пітер Гейбріел, ДюранДюран, МаркНоп флер, Боб Гелдорф, ЕрікКлептон і ФілКолінс. Це були благодійні заходи у формі новаторської комедії з використанням нових прийомів та концертів.

В лютому Amnesty International розпочала Всесвітню кампанію проти насильства в Уругваї.

Вступили в силу Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні соціальні і культурні права, разом відомі як Міжнародні пакти про права людини.

1977

Amnesty International отримала Нобелівську премію за «внесок у забезпечення умов для свободи, справедливості, а отже, і миру у світі».

1978

Amnesty International було присуджено премію ООН у галузі прав людини за «значні внески у галузь прав людини».

1979

Опубліковано список 2665 випадків «зникнення» в Аргентині після багатолітнього військового перевороту, очолюваного Хорхе Рафаелем Віделою.

Генеральною Асамблеєю ООН прийняла Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

1980 — 1989

1980

Томас Хаммарберг зі Швеції змінив Мартіна Еналса на посаді Генерального Секретаря.

1981

Активісти Amnesty International провели церемонію запалення свічок у Лондоні на честь 20-річчя організації.

1982

10 грудня, в День прав людини, було видано заклик до загальної амністії всіх в’язнів совісті. Більш ніж мільйон людей підписали петиції, які через рік були передані ООН.

1983

Amnesty International випустила спеціальний звіт про політичні вбивства, здійснені урядом.

1984

Amnesty International розпочала другу Кампанію проти тортур, що включала в себе «12 пунктів щодо запобігання тортурам».

10 грудня, в День прав людини, прийнята Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

1985

Amnesty International видала перший посібник «Викладання і навчання правам людини».

Збори Міжнародної РадиAmnesty Internationalв м. Гельсінкі, Фінляндія ухвалилирішення про розширення сфери діяльності організації та включення до неї роботи з біженцями.

Працювало 3433 груп в 50 країнах та близько 500 тисяч членів, прихильників та активістів.

1986

Міжнародна Амністія в США провела кампанію «Змова надії»(ConspiracyofHope)–концертнийтур за участю груп U2, Стінга, Пітера Гейбріела, Брайана Адамса, ЛуРіда, NevilleBrothers і інших.

Ян Мартін став Генеральним Секретарем.

1987

Amnesty International опублікувала звіт, в якому заявила про расову упередженість смертної кари в США, а також свавілля і порушення таких міжнародних угод як Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Набула чинності Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

1988

Концертний тур «Права людини зараз!» (HumanRightsNow!) за участю Стінга, Брюса Спрінгстіна і інших співаків пройшов у 19 містах 15 країн світу, а також був побачений мільйонами у трансляції в День прав людини.
Кількість членів у країнах, де пройшов тур, помітно зросла.

1989

Amnesty International опублікувала нове велике дослідження про смертну кару «Коли держава вбиває» (WhentheStateKills).

1990 — 1999

1990

Кількість членів зросла до 700 тисяч в 150 країнах, працювало більш ніж 6000 груп у 70 країнах.

1991

Amnesty International відмітила свій 30-й ювілей включенням до мандату роботу над порушеннями, що здійснюються збройними опозиційними групами і державами, захоплення заручників. Також було вирішено розглядати випадки людей, ув’язнених через їх сексуальну орієнтацію, як справи в’язнів совісті.

Збори Міжнародної Ради в м. Йокогама, Японія, Amnesty International прийняли новий мандат та урочисто пообіцяли підтримувати всі права, прописані в Загальній декларації прав людини.

1992

Кількість членів перевищила мільйон.

ПьєрСане з Сенегалу був призначений Генеральним Секретарем Amnesty International.

Було прийнято Декларацію ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень.

1993

На Всесвітнійконференція ООН з прав людини у Відні, Австрія активісти Amnesty International влаштували демонстрацію і показали випадки, над якими працювали в рамках акцій термінової допомоги зі всього світу.

Після активних зусиль Amnesty International було засновано Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

1994

Amnesty International розпочала міжнародні кампанії на захист прав жінок, проти зникнень та політичних вбивств.

1995

Розпочалася кампанія «Зупинимо торгівлю тортурами» (StoptheTortureTrade).

1996

Amnesty International проводила кампанію за створення постійного Міжнародного кримінального суду, який був заснований Генеральною Асамблеєю ООН в липні 1998 р.

1997

Захист прав біженців в усьому світі став основною темою кампаній Amnesty International в усьому світі.

1998

Amnesty International розпочала кампанію «Вставай, підпиши!» (GetUp, SignUp!) на честь 50-річчя Загальної декларації прав людини— було зібрано 13 мільйонів підписів у підтримку Декларації.

УДень прав людини у Парижі був проведений концерт за участю Radiohead, AsianDubFoundation, Брюса Спрінгстіна, ТрейсіЧепмен, АланісМорісет, YoussouN’Dour і Пітера Гейбріела. Спеціальними гостями були Далай Лама і правозахисники зі всього світу.

1999

В березні 1999 року прийнята Декларація ООН про правозахисників.

Рішенням Зборів Міжнародної Ради було розширено сферу діяльності Amnesty International. Тепер було вирішено брати до уваги вплив економічних відносин на права людини, працювати над розвитком потенціалу правозахисників, проводити кампанії проти безкарності, посилювати роботу по захисту біженців, та розвивати активізм на місцях.

Було прийнято Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Це означало, що Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок отримав змогу розглядати скарги від окремих людей та груп.

2000 +

2000

Amnesty International розпочала третю кампанію проти тортур.

За свою сторінку в інтернетіwww.stoptorture.orgAmnesty International виграла RevolutionAward, найпрестижнішу нагороду у сфері цифрового маркетингу. Цією сторінкою організація розпочала проведення кампаній у кібер-просторі.

2001

Айрін Хан було призначено Генеральним Секретарем Amnesty International.

В рік свого 40-річчя Amnesty International змінила статут, додавши до своєї місії пункти про роботу на захист економічних, соціальних і культурних прав. Таким чином, організація зобов’язаласяпросувати ідеї універсальності і неподільності прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини.

2002

Прийнято Факультативний протокол до Конвенції про захист прав дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (саму Конвенцію про захист прав дитини було прийнято в 1959).

Відбулася 60-та ратифікація Римського статуту, завдяки чому договір про заснування для Міжнародного кримінального суду вступив в силу 1 липня 2002 року.

Amnesty International розпочала кампанію в Російський Федерації проти широкомасштабних порушень прав людини, скоєних за умов безкарності.

2003

Amnesty International, Oxfam і Мережа міжнародної дії щодо вогнепальної зброї (IANSA) розпочали всесвітню кампанію «Зброю під контроль!» (ControlArms).

2004

Amnesty International розпочала кампанію «Зупинимо насильство проти жінок» (StopViolenceAgainstWomen).

2005

Amnesty International розпочала кампанію «MakeSomeNoise», яка об‘єднала в собі музику, публічні заходи та акції в підтримку роботи Amnesty International. ЙокоОно подарувала Amnesty International права на запис пісні «Imagine» і на всі сольні твори Джона Ленона.

У своїй доповіді Cruel. Inhuman. Degrades us all – Stop torture and ill-treatment in the ‘war on terror’ («Жорстоко. Нелюдяно. Принижує нас усіх – зупиніть тортури і жорстоке поводження в рамках «війни проти тероризму», англ. мовою.) Amnesty International заперечила переконання, що у боротьбі із терористичними загрозами держави можуть не діяти у відповідності із попередньо прийнятими стандартами прав людини.

2006

У звіті Amnesty International Partnersincrime: Europe’sroleinUSrenditions(«Співучасники злочину: роль Європи в американській програмі видач», англ. мовою)йде мова про участь європейських країн у американських рейсах, що використовувалися для таємного захоплення і ув’язнення підозрюваних у терористичній діяльності без належного судового розгляду.

Міліонна людина розмістила свою фотографію і залишила підпис під інтернет-петицією«Мільйон облич», що була підготована в рамках кампанії «Зброю під контроль!» з метою досягти заключенняДоговора про торгівлю зброєю. Сама петиція була вручена Генеральному Секретарю ООН Кофі Анану. До кінця року під петицією підписалося ще чверть мільйона людей.

Значною перемогою Amnesty International і її партнерів по кампанії з «Зброю під контроль!» стало голосування в ООН, коли переважною більшістю голосів було прийнято рішення почати роботу над Договором.

ООН прийняла Міжнародну конвенцію щодо захисту всіх осіб від насильницьких зникнень.

2007

Amnesty International почала збір підписів під петиціє із закликом до уряду Судану захистити мирних жителів Дарфуру, і випустила CD під назвою «MakeSomeNoise: TheCampaigntoSaveDarfur» («Кампанія на захист Дарфуру»)із записами 30 музикантів зі світовим ім’ям, які таким чином висловили свою підтримку.

Генеральна асамблея ООН прийняла Декларацію про права корінних народів.

Після активної кампанії Amnesty International і її партнерів поВсесвітній коаліції проти смертної кари Генеральна Асамблея ООН вперше в історії прийняла резолюцію, що закликала до введення всесвітнього мораторію на смертну кару.

Кількість активістів, прихильників та підписантів Amnesty International перевищила 2,2 мільйони людей із більш ніж 150 країн і територій по всьому світі.

2008

Олімпійські ігри в Пекіні дали можливість переглянути ситуацію з правами людини в Китаїі оцінити в кінці року прогрес, зроблений країною. Кампанія в Китаї включала конкретні вимоги звільнити Ху Джіа, в’язня совісті та лауреата премії ім. Сахарова, заснованої Європарламентом.Вона також закликала Китай зменшити кількість смертних вироків і щороку оприлюднювати кількість виконаних смертних вироків.

У Міжнародний жіночий день Amnesty International розпочата всесвітню кампанію щодо освіти дівчат.

2009

Amnesty International розпочала новумасштабну кампанію «Вимагаємо гідності», темами якої є материнська смертність, нетрі, відповідальність корпорацій та встановлення прав людини як закону. Теми кампанії основані на Цілях Розвитку Тисячоліття 2000.

В рамках кампанії «Вимагаємо гідності» Amnesty International організувала караван по Сьєрра-Леоне, який складався з активістів, музикантів і театральних груп. Вони пройшли по країні, спілкуючись з місцевими жителями, в тому числі, в сільській місцевості, по проблемам материнською смертності в країні. Кампанія закликала уряд Сьєрра-Леони, а також уряди держав у всьому світі забезпечити безкоштовну медичну допомогу для матерів.

2010

СалілШеті став новим Генеральним секретаремAmnesty International.

Кількість активістів, прихильників і підписантів Amnesty International перевищило 3 млн у більш ніж 150 країнах.

2011

Amnesty International почала святкування своєї 50-ї річниці тостом за свободу, згадавши історичний момент свого заснування.  У всьому світі протягом року проходять акції щодо смертної кари, свободи самовираження, репродуктивних прав, міжнародної справедливості та зупинення корпоративних зловживань

https://www.youtube.com/watch?v=kX-WnlOCvXw.