доповіді

«Велика зрада Європи»: тисячі афганских біженців повертають назад, назустріч смерті та тортурам

Колонка Анни Шіа, радниці Amnesty International з питань біженців у журналі TIME

«Якби Норвегія повірила нам, мій чоловік був би досі живий», — розповідає мені Садека. Вона втекла до Норвегії зі своєю сім’єю у 2015 році після того, як Хаді, її чоловіка, викрали та жорстоко побили. Проте влада Норвегії відхилила їхнє прохання про отримання притулку та повернула їх та їхніх дітей до Афганістану. За кілька місяців після повернення Хаді вбили. Тепер Садека та її троє маленьких дітей живуть у постійному страху.

«Афганців повертають з Норвегії, Нідерландів, Швеції та Німеччини. Повертають туди, де вони гинуть та отримують поранення від обстрілів. Туди, де вони не мають і миті спокою».

Садека — одна з тисяч афганців, яких повернули з Європи до Афганістану за останні два роки. Їх висилають назад, незважаючи на те, що цим людям і справдi загрожують порушення прав людини. Повертають до країни, яка стала ще небезпечнішою з моменту їхньої втечі.

Новий звіт Amnesty International, оприлюднений вчора, розповідає сповнені болю історії афганців, які загинули, отримали поранення чи живуть під постійною загрозою переслідувань через їхню сексуальну орієнтацію або релігію, бо їх змусили повернутися з Норвегії, Нідерландів, Швеції та Німеччини. Тільки у 2016 році майже 10 тисяч афганців опинилися в такій ситуації.

Афганістан — в цілому небезпечне місце, але останнім часом ситуація тільки погіршилася. Наразі урядові сили протистоять більш ніж 20 збройним угрупуванням, що діють по всій країні. Серед них — Талібан та «Ісламська держава». Місія Організації Об’єднаних Націй з Надання Допомоги в Афганістані повідомила, що 2016 рік був найбiльш смертоносним для мирних жителів Афганістану — 11 418 осiб загинули та отримали поранення. У 2017 році ситуація продовжує погіршуватися. Кабул — найнебезпечніша провінція в країні. 19 % жертв серед цивільного населення у 2016 році загинули тут.

«Якби Норвегія повірила нам, мій чоловік був би досі живий».

Незважаючи на здоровий глузд і принципи гуманізму, незважаючи на єдність людства, афганців продовжують повертати до цієї країни. Кількість відмов зростає разом із ризиками. У 2015 — 2016 роках кількість людей, що повернулися з Європи до Афганістану, майже втричі збільшилася: з 3290 до 9 460.

Фарид, якого вислали з Норвегії до Кабулу у травні минулого року, перебуває під постійною загрозою релігійного переслідування за його навернення у християнство. Він покинув Афганістан у дитинстві, виріс в Ірані, потім втiк до Норвегії. Він боїться, що над ним можуть вчинити насильство. Фарид досі шокований тим, як його вигнали з країни, що спочатку його прихистила:

«Я почуваюся, ніби впав з неба. Я  не вірю, що я тут».

Рік тому, 5 жовтня 2016 року, у Брюссельській конференції по ситуації в Афганістані взяли участь представники 75 країн та 26 міжнародних організацій. Європейський Союз (ЄС) та його держави-члени взяли на себе зобов’язання надавати уряду Афганістану допомогу у розмірі приблизно 5 млрд. євро. Також на конференції ЄС та Афганістан підписали документ під назвою «Спільний шлях вперед», який має на меті сприяти поверненню до Афганістану афганських громадян з Європи.

«Спільний шлях вперед» відкривається твердженням, що ЄС та Афганістан «стикаються з безпрецедентними проблемами біженців та мігрантів. Вирішення цих проблем потребує солідарності, рішучості та колективних зусиль».

Солідарність європейських урядів з Афганістаном без сумнівів заслуговує схвалення, однак проблеми Афганістану та ЄС, пов’язані з біженцями та міграцією, просто непорівнювані.

Останнім часом жорстокі конфлікти та бідність змусили велику кількість людей шукати притулку в Європі: у 2015 році їх було понад 1 мільйон, з якого близько 200 тисяч — афганці. Але щоб адекватно оцінити ці цифри, їх слід порівнювати з кількістю біженців, які розміщуються — іноді протягом десятиліть — у країнах набагато бідніших, ніж більшість європейських держав. Наприклад, з 2,5 млн афганських біженців у всьому світі, переважна більшість — близько 2,28 млн. — мешкають у Ірані та Пакистані.

Тим часом, сам Афганістан зіткнувся з кризою внутрішнього переміщення. За цілком реалістичними прогнозами, до кінця 2017 року кількість внутрішньо переміщених громадян сягне 2 мільйонів осіб. Крім того, протягом останніх років умови проживання афганських біженців у Ірані та Пакистані серйозно погіршилися, і це змусило сотні тисяч людей повернутися до Афганістану. Водночас сотні тисяч інших були змушені тікати з країни через страх за своє життя.

Так звана «криза біженців» у Євросоюзі, викликана не надмірною кількістю біженців, а вражаючою відсутністю моральної сміливості політиків. Європейські політики відчайдушно намагаються скинути відповідальність за долю біженців на інші країни з набагато меншими ресурсами.

Європа каже, що їй не вистачає ресурсів для виконання своїх юридичних зобов’язань перед людьми, які тікають від жаху війни та переслідувань. Однак середній ВВП на душу населення у країнах ЄС набагато перевершує показники тих держав, що приймають більшість біженців — таких як Пакистан, Ліван та Кенія.

Незважаючи на риторику солідарності у тексті «Спільного шляху вперед», насправді документ має на меті спонукати Афганістан прийняти назад велику кількість репатріантів. Протокол ЄС за березень 2016 року, що потрапив у відкритий доступ, є яскравим свідченням цих намірів. У ньому агентства ЄС визнають «погіршення ситуації з безпекою та підвищення рівня загроз, з якими стикаються люди» у Афганістані, а також імовірність того, що «рекордний рівень терористичних атак та жертв серед цивільного населення» буде збільшуватися. Однак водночас «найближчим часом може виникнути потреба у поверненні більше ніж 80 000 осіб».

Міністр фінансів Афганістану Екліл Хакімі говорить у своєму зверненні до парламенту: «Якщо Афганістан не буде співпрацювати з країнами ЄС щодо біженців, це негативно вплине на кількість допомоги, наданої Афганістану».

Конфіденційне джерело в афганському уряді називає «Спільний шлях вперед» «чашею отрути», яку Афганістан змушений був випити, щоб отримати допомогу на розвиток.

Очевидно, що «Спільний шлях вперед» не є ані спільним, ані шляхом вперед. Наразі Афганістан є занадто небезпечним місцем для повернення. Доки європейські уряди та ЄС не поспішають це визнавати, життя десятків тисяч афганців у Європі висить на волосині. Для інших це вже запізно.

«Ви не уявляєте, як мені страшно», — каже вдова Хаді. «Я навіть не можу привести своїх дітей на могилу їх батька».

Новини на цю ж тему

Греція: шукачі притулку живуть на островах у жахливих умовах
24.10.2017
Країни ЄС виконали менше третини своїх зобов’язань з переселення біженців
26.09.2017
М’янма: блокування міжнародної допомоги є смертельною загрозою для десятків тисяч людей
05.09.2017
Атимігрантські політики урядів суперечать ставленню громадян до біженців
29.08.2017
Близько мільйона біженців з Південного Судану в Уганді покинуті напризволяще
22.08.2017