Новини

Василь Муравицький: триває несправедливий судовий процес щодо журналіста

Оновлення 20.12.2017: Термін утримання під вартою Василя Муравицького було подовжено на 60 днів. Наступне судове засідання призначене на 17 січня.

Журналіста Василя Муравицького заарештували 2 серпня 2017 року в Житомирі та висунули йому звинувачення за статтею 111 (державна зрада), статтею 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), статтею 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації) та статтею 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) Кримінального кодексу України.

Amnesty International пильно спостерігала за розвитком кримінальної справи проти Василя Муравицького. Нещодавно Андрій Гожий, адвокат Василя Муравицького, поінформував нас про низку тривожних подій у цій справі, які можуть розглядатись як порушення зобов’язань України щодо дотримання міжнародного права у галузі прав людини, серед яких право на свободу вираження поглядів та право на справедливий суд.

11 вересня Служба безпеки України (СБУ) на своїй сторінці у мережі Facebook оприлюднила перелік статей українського кримінального кодексу (https://www.facebook.com/SecurSerUkraine/posts/1982846458612016), у порушенні яких звинуватили Василя Муравицького. Проаналізувавши перелічені там докази, наша організація занепокоєна тим, що всі обвинувачення проти Василя Муравицького, пов’язані із його професійною журналістською діяльністю та мирною реалізацією його права на свободу вираження поглядів.

У статтях за авторства пана Муравицького, цитати з яких СБУ наводить у якості доказів на підтвердження звинувачень, пан Муравицький, не ховаючи свого справжнього імені за псевдонімом, висловлює різку критику теперішньої української влади та окремих посадовців. Зокрема, він критикує публічні заяви та політику уряду щодо конфлікту на сході України та окупованого Росією Криму. Хоча ця критика може бути дуже неприємною тим, на кого вона спрямована, важливо відмітити, що пан Муравицький не намагається підбурювати до насильства чи іншим чином розпалювати ненависть до будь-яких етнічних або релігійних груп.

Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП) та стаття 10 Європейської конвенції про захист прав людини, стороною-учасницею яких є Україна, зберігає за кожним право на свободу вираження поглядів, яку можна обмежити лише у чітко визначених обставинах та задля досягнення конкретної мети. Обмеження цього права повинні бути передбачені законом і сформульовані з достатньою точністю для того, щоб людина могла відповідно регулювати свою поведінку. Також вони повинні бути очевидно необхідними та пропорційними для досягнення законної мети (національної безпеки, громадського порядку, захисту здоров’я або моралі суспільства, прав або репутації інших).

Важливо зазначити, що право на свободу вираження поглядів, згідно зі статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини та зі статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, захищає право кожної людини шукати, отримувати та передавати інформацію будь-якої форми, включаючи політичний дискурс, коментарі щодо власних та суспільних справ, журналістику, культурне та мистецьке вираження, викладання та релігійний дискурс. Важливо також те, що міжнародний захист права на свободу вираження поглядів поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються позитивно або розглядаються як необразливі, а й на ті, які ображають, шокують або турбують державу чи будь-яку частину населення.

Amnesty International стало відомо, що, згідно із судовими документами, СБУ посилалася на контракт пана Муравицького із російським інформаційним агентством “РИА Новости” як на доказ посягання на територіальну цілісність. Посилання на існування цього контракту як на доказ також було підтримано прокуратурою. Як визначено у статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, право шукати, отримувати та поширювати інформацію і будь-які ідеї захищається незалежно від державних кордонів, які не повинні перешкоджати вільному потоку інформації. Тому нас турбує те, що СБУ та прокуратура наводять як докази проти Василя Муравицького існування договірних відносин між журналістом та інформаційним агентством, що саме по собі не повинно вважатися кримінальним правопорушенням.

У цьому розумінні, за чітким визначенням Робочої групи ООН зі свавільних затримань, ув’язнення журналіста, яке обґрунтовується виключно тим, що він або вона мирно реалізовували своє право на свободу вираження поглядів, є формою свавільного затримання, й у такому випадку влада має негайно та безумовно звільнити цю людину.

Amnesty International також занепокоєна тим, що може бути порушенням права на справедливий суд, включно з правом на достатню кількість часу і можливостей для підготування захисту.

Наскільки ми розуміємо, до сьогоднішнього дня, протягом чотирьох місяців з дати арешту Василя Муравицького, ані він, ані його адвокат не отримали повної інформації про характер і причину обвинувачень, які проти нього висуваються. Зокрема, вони досі не отримали повного переліку статей, за якими пану Муравицькому висувають звинувачення.

До того ж, його адвокату не вдалося отримати докази, представлені прокуратурою на підтвердження звинувачень проти Василя Муравицького. Лише через кілька тижнів після арешту Муравицького його адвокат пан Гожий зміг отримати контракт із “РИА Новости”, який вважається одним із головних доказів. Однак на момент написання цього листа він досі не отримав повного переліку статей, які, як було заявлено, написані паном Муравицьким і порушують Кримінальний кодекс України. Це не дає можливості належно підготувати захист та суперечить принципу рівності сторін, що є ключовими гарантіями права на справедливий суд.

Нам також стало відомо про дії СБУ, які, вірогідно, можуть вважатися надмірним тиском на можливого свідка для подання свідчень проти пана Муравицького. Йдеться про Сергія Садовського, який розповів, що до нього, його дружини й інших родичів кілька разів зверталися працівники СБУ, намагаючись переконати їх у тому, що Сергію Садовському треба надати обвинувальні свідчення проти пана Муравицького. У подальших спробах залякати пана Садовського посадові особи СБУ провели два обшуки у його домі, надавши при цьому ухвалу на обшук лише один раз з двох, що щонайменше ставить під сумнів законність другого обшуку. Разом із тим, пана Садовського ніколи офіційно не допитували у зв’язку з цією справою. Хоча він подав офіційну скаргу щодо другого обшуку у Військову прокуратуру міста Житомир, яка має розслідувати злочини правоохоронних органів, таких як СБУ, у діях СБУ не виявили жодних порушень, і скаргу було відхилено.

Amnesty International також занепокоєна щодо певних подій, які можуть надалі поставити під сумнів незалежність судового процесу проти Василя Муравицького. 2 листопада 2017 року під час чергової сесії Житомирської обласної ради група чоловіків у камуфляжі на чолі з Андрієм Горбачуком – учасником Добровольчого українського корпусу – увійшли до зали обласної ради, зайняли сцену та почали погрожувати насильством і смертю людям, які «спонсорують сепаратизм» в Житомирській області, та вимагали, щоб місцеві депутати «вплинули на таких, як Муравицький». В результаті голова облради Володимир Ширма запропонував депутатам надіслати офіційний запит до СБУ для перевірки інформації, наданої чоловіками в камуфляжі, за що було одностайно проголосовано.

Більше того, протягом більшості судових слухань справи, нещодавні з яких відбулися 24 жовтня та 2листопада, група чоловіків у камуфляжі постійно перебивала розгляд справи викриками, спрямованими проти Муравицького та його прихильників, які також були у залі суду. Серед цих викриків були «Сепар!» і «Доки працюєш на Путіна, сидітимеш [у в’язниці]!”, що можна розцінювати як спробу вплинути на погляди суддів і поставити під загрозу їхню неупередженість.

Наскільки нам відомо, компетентні органи влади не розслідували належним чином жоден із цих інцидентів, тим самим ще більше звужуючи право Василя Муравицького на справедливий суд.

На момент цієї публікації Василь Муравицький залишається у СІЗО. Спроби його адвоката оскаржити ці заходи були невдалими відповідно до пункту 5 статті 176 Кримінально-процесуального кодексу України, який передбачає обов’язкове тримання під вартою людей, обвинувачених за різними положеннями, включно з статтею 110, за якой його обвинувачують.

Згідно з міжнародним правом та стандартами прав людини, досудове затримання має бути винятковим заходом та ґрунтуватися на індивідуальному визначенні його доцільності та необхідності, має бути визначеним у законодавстві та не містити розмитих та занадто широких рамок для застосування. Щоб обґрунтувати затримання особи, яка очікує на розгляд справи, держава має довести, що існує небезпідставна підозра, що ця особа вчинила правопорушення, яке карається позбавленням волі, та є суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право на особисту свободу, а також є суттєві підстави вважати, що у випадку звільнення ця особа вдасться до втечі, вчинить серйозне правопорушення, втрутиться у розслідування чи хід правосуддя чи становитиме серйозну загрозу громадському порядку, і немає жодних альтернативних заходів для вирішення цих питань.

Ми звернулись до представників влади з проханням роз’яснити низку питань:

1) З яких причин і на яких юридичних підставах затримується розкриття інформації про звинувачення та всі докази, на які посилається прокуратура у справі Василя Муравицького, незважаючи на численні спроби його адвоката їх отримати?

2) Які заходи, якщо такі були, було вжито для забезпечення неупередженості судової влади у Житомирі, особливо з огляду на появу в суді людей у камуфляжі, які викрикували погрози Василю Муравицькому 2 листопада?

3) Які заходи, якщо такі були, було вжито для розслідування погроз Василю Муравицькому, включно з погрозами смерті, з боку групи чоловіків під час сесії місцевої ради та для притягнення винних до відповідальності?

4) На яких підставах пан Муравицький змушений залишатися у попередньому ув’язненні, враховуючи, що такі заходи мають бути винятковими і ґрунтуватися на індивідуальному визначенні їхньої доцільності? Зокрема, чи були представлені необхідні підстави для його тримання під вартою компетентному судовому органу та розглянуті ним всебічно, чи цей запобіжний захід було застосовано автоматично?

Влада України повинна зняти всі обвинувачення з Василя Муравицького, журналіста та в’язня совісті, який перебуває під вартою винятково за реалізацію свого права на свободу вираження.

Фото: Василь Муравицький. Фото: (с) Андрій Гожий

Новини на цю ж тему

Спільний лист: влада повинна вжити заходів для боротьби зі зростанням насильства з боку груп, що поширюють ненависть та дискримінацію
15.06.2018
Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018
Вимагаємо негайно відпустити та припинити переслідування Еміра – Усеїна Куку та інших членів т.з “Ялтинської шістки”
20.02.2018
День семидесяти судів: У Криму пройшла нова хвиля переслідувань кримськотатарських активістів.
19.12.2017