Новини

Узбекистан: російська влада причетна до примусового повернення сотень шукачів притулку та мігрантів, які після цього піддаються тортурам

Сотні шукачів притулку, біженців та працівників-мігрантів були депортовані та навіть викрадені у ході примусових повернень з Росії до Узбекистану, де вони піддаються тортурам, повідомила Amnesty International на сьогоднішньому брифінгу.

"І узбецька, і російська влада повинні негайно припинити тортури і викрадення та притягнути до відповідальності всіх порушників закону, що вчиняли ці огидні порушення прав людини "
Джон Далхусен, Директор Amnesty International у Європі та Центральній Азії.

Брифінг «Швидкий рух до тортур : викрадення і примусові повернення з Росії до Узбекистану» висвітлює факти співпраці російської влади з Узбекистаном у сотнях випадків депортацій, незважаючи на прямі ризики для повернених осіб бути підданими тортурам після повернення. За малими винятками, коли Росія відмовляла у запитах на екстрадицію, служба безпеки Узбекистану отримувала повну свободу викрадати своїх громадян, що перебували у розшуку, з російської території.

«Російська влада не лише заплющує очі на тортури і несправедливість в Узбекистані, а й допомагає цьому», – сказав Джон Далхусен, Директор Amnesty International у Європі та Центральній Азії.

«Росія повинна покласти край цим викраденням і депортаціям, що порушують її зобов’язання з дотримання прав людини, і не допустити повернення до Узбекистану жодної особи, якій загрожують тортури. На Узбекистан потрібно всіляко тиснути з метою припинення використання тортур та іншого неналежного поводження для забезпечення справедливості та неухильного дотримання міжнародних стандартів під час судових процесів».

Тортури і репресії заради безпеки

Влада Узбекистану постійно використовує «боротьбу з тероризмом» та «антидержавною діяльністю» для виправдання зловживань з переслідування політичних опонентів, критиків чи ймовірних прихильників незаконних ісламістських угруповань. Всі вони постають перед значною небезпекою тортур, потрапивши до рук кримінального правосуддя Узбекистану.

У 2013 році російська влада не задовольнила запит на екстрадицію до Узбекистану місцевого кінопродюсера та бізнесмена Мірсобіра Хамідкарієва. Він був звинувачений у створенні незаконного ісламістського угрупування , після того, як на неофіційних зборах він висловив підтримку жінкам, що носять хустини.

Проте у червні 2014 року Мірсобіра викрали і утримували в ізоляції у Москві, після чого російська ФСБ передала його співробітникам служби безпеки Узбекистану. Його примусово повернули.

Служба безпеки Узбекистану вибила з Мірсобіра «зізнання», який перед відправкою до табору ув’язнення, де він провів кілька тижнів за ґратами, мав сім вибитих зубів та два зламані ребра.

Там він був прив’язаний до ґрат у кімнаті для допитів, де його, схиленого додолу, систематично били. Згодом Мірсобіра визнали винним у злочинах екстремізму, на основі вимушеного «зізнанням», і засудили на 8 років в’язниці. Його повинні випустити у 2022 році. У багатьох інших випадках потерпілі стикаються з несправедливими судами, що виносять тривалі вироки, які засуджені проводять у жорстоких, нелюдських умовах.

Європейський Суд з прав людини виніс щонайменше 17 рішень за три роки до квітня 2016 року, всі з яких засуджували примусове переміщення осіб до Узбекистану.

Сім’ї у небезпеці

Влада Узбекистану часто вдається до залякувань і переслідування членів родини для обвинувачення родичів чи розкриття місця перебування «підозрюваного».

У січні 2016 року Артур Авакян був затриманий на чотири тижні і його катували, поки він врешті не вказав на вину свого старшого брата Арамаїса Авакяна, власника рибного господарства, у «терористичних» діях. Поліція зв’язала руки і ноги Артура та затискала мочки його вух електродами аж поки його язик не прилип до ясен.

Сім’я та друзі Арамаїса переконані, що переслідування відбулись через бажання місцевої влади відібрати його успішне рибне господарство. Його доправили до суду на ношах після близько п’яти місяців утримання під вартою і засудили на сім років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями у «тероризмі».

Арамаїс повідомив Джизацькому обласному кримінальному суду про тортури щодо нього з намаганням змусити визнати себе прихильником Ісламської Держави.

Родичі ув’язнених часто бояться звертатися по допомогу до адвокатів чи правозахисних організацій, оскільки служба безпеки постійно погрожує у такому разі погіршити умови утримання їхніх близьких.

«Влада Узбекистану піде до останнього, щоб забезпечити повернення своїх громадян для здійснення «справедливості», а російська влада радо погоджується їм у цьому допомагати», – стверджує Джон Далхуйсен.

«І узбецька, і російська влада повинні негайно припинити тортури і викрадення та притягнути до відповідальності всіх порушників закону, що вчиняли ці огидні порушення прав людини».

Довідка

У квітні 2015 року Amnesty International виклала свій звіт «Брехня і таємність: примусові зізнання під тортурами в Узбекистані» як частину кампанії за припинення тортур. Цей звіт розкрив, як тортури та інші види неприйнятного ставлення відіграли ключову роль у системі правосуддя цієї країни і придушенні урядом будь-якої групи осіб, у якій вбачають загрозу державній безпеці.

Новини на цю ж тему

Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018
Вимагаємо негайно відпустити та припинити переслідування Еміра – Усеїна Куку та інших членів т.з “Ялтинської шістки”
20.02.2018
Стартувала найбільша правозахисна кампанія Марафон написання листів: Пліч-о-пліч з відважними.
20.11.2017
Україна: Влада повинна припинити переслідування антикорупційних активістів і громадських організацій
07.11.2017