Новини

Ув’язнені в Сальвадорі за переривання вагітності

Активістка Amnesty Карен Яворскі показує нам зсередини одну з найсумнозвісніших в’язниць Сальвадору, де Теодора дель Кармен Васкес та Марія Тереза Рівера ув’язнені після ускладнень під час вагітності..

"Я дякую Amnesty за те, що ви боретесь за неї. Це мотивує мене не втрачати надію, і я дякую вам іменем Господа "
Марія Елена, матір Теодори

Теодора ділить камеру ще з 70 жінками, Марія Тереза – з 250-а. Через переповнені камери жінкам часто доводиться спати на підлозі під розжареним бляшаним дахом будівлі.

Зовнішній вигляд в’язниці Йопонго – єдиної жіночої в’язниці в Сальвадорі © Amnesty International

Зовнішній вигляд в’язниці Йопонго – єдиної жіночої в’язниці в Сальвадорі © Amnesty International

Це в’язниця Йопанго на околицях Сан-Сальвадору, столиці Сальвадору. Разом з моїми колегами з Amnesty та нашими місцевими партнерами, я прибула сюди, щоб відвідати Теодору дель Кармен Васкес та інших жінок з “Las 17”, групи жінок Сальвадору, яких ув’язнили через ускладнення, пов’язані з вагітністю.

Жінки розмовляють з нами на вулиці позаду двору в’язниці – в єдиному місці, в яке нам дозволяють заходити. Тут дуже спекотно і кишить комарами, але принаймні можна подихати свіжим повітрям. Всередині, за словами Теодори і Марії Терези, все по-іншому: простір дуже  переповнений, нестерпна спека та строгі правила, непрактичні та жорстокі. Про це важко здогадатись з непримітного зовнішнього вигляду будівлі.

 

Теодору ув’язнили в 2007, коли вона народила мертву дитину. Пізніше її звинуватили у «вбивстві за обтяжуючих обставин» за аборт, який заборонено робити у Сальвадорі. Оскільки жінка була з бідної сільської сім’ї, вона не змогла оплатити послуги хорошого адвоката. ЇЇ засудили до 30 років ув’язнення.

Марія Тереза Рівера відбуває 40-річний термін покарання за таким самим обвинуваченням після того, як в неї стався викидень. Обидві жінки мають малолітніх синів, які бачили своїх матерів лише кілька разів за останні роки.

Обмеження сімейних візитів

Хуан і Марія Елена Санчес, батьки Теодори © Amnesty International

Хуан і Марія Елена Санчес, батьки Теодори © Amnesty International

Батьки Теодори, Марія Елена та Хуан, не можуть відвідати свою дочку з червня 2015. Їхній дім далеко від в’язниці, а з особистих та економічних причин їм важко залишати сім’ю, щоб дістатися  до в’язниці. Окрім цього, члени сім’ї повинні зібрати і заповнити безліч паперів лише для того, щоб попросити дозвіл зустрітись з дочками.

І навіть коли дозвіл отримано, існує багато обмежень. Марія Елена описує свій останній візит до Теодори. «Адміністрація в’язниці повідомила, що ми не можемо нічого принести для дочки» – розповідає вона. «Ми можемо лише прийти побачити її. Ми не можемо приносити ні грошей, ні їжі, ні одягу – абсолютно нічого».

 

 

Скромні багатства

Теодора та інші жінки залежні від своїх відвідувачів, які приносять їм необхідні речі, адже лише так вони можуть їх отримати. Марія Тереза надіється лише на доброту інших ув’язнених, які діляться з нею шампунем, туалетним папером та тампонами, адже її син занадто малий щоб самостійно відвідувати її, а інших родичів у неї немає. Вона розповідає, що їй дуже пощастило вважати деяких з цих жінок друзями.

Раптом я зрозуміла, що поки її син не досягне повноліття, у Марії Терези не буде інших відвідувачів, окрім таких людей як ми. Поки ми розмовляли, вона розплакалась, і моя колега передала їй єдину річ, яку у нас не конфіскували, – пом’яту паперову серветку з її задньої кишені. Марія Тереза не витерла нею очі, а обережно розгладила на коліні і заховала. Тут цінують і зберігають все, навіть старий пом’ятий носовичок.

Пізніше того вечора, ми зустріли старшу сестру Теодори Сесілію та її батька Хуана. Будучи батьком 11 дітей, Хуан поводиться  спокійно та стримано, навіть коли виражає власне горе. «Мені дуже сумно, тому що я нічого не можу зробити щоб витягти її звідти», – каже він. «Ми хочемо, щоб вона була вільна. Це єдине наше бажання. Що одного дня вони скажуть, що відпускають її».

Теодора завжди фінансово підтримувала свою сім’ю, але це не єдина втрата, якої зазнала сім’я. Сесілія, яка регулярно відвідує свою сестру у в’язниці протягом останніх восьми років, пояснює: «Карають не лише мою сестру, а цілу сім’ю. Кожного з нас. Тому що серце [нашої сім’ї] в неволі».

Тепер 12-річний син Теодори Анхель особливо гостро відчуває її відсутність. Кожного разу, як тітка чи дідусь з бабусею повертаються після відвідин Теодори, його першим запитанням є: «Коли моя мама повернеться?»

 

Слова подяки

Незважаючи на те, що Марії Елені та Хуану не дозволили побачити доньку в день нашого візиту, адміністрація в’язниці дозволила їм відвідати її за декілька днів.

«Я відчуваю себе щасливою, знаючи, що Теодора скоро повернеться до нас», – сказала нам Марія Тереза того дня. «І я дякую Amnesty за те, що ви боретесь за неї… цей процес продовжуватиметься, поки вона не вибереться звідти. Це мотивує мене не втрачати надію, і я дякую вам іменем Господа».

Теодора позитивно налаштована щодо свого майбутнього. Вона каже, що здорова і добре себе почуває, і що вона відвідує заняття у в’язниці, щоб продовжити навчання після звільнення. Вона сподівається, що одного дня вступить до університету та знайде роботу. Та її найбільше бажання на майбутнє просте: повернутись до сина і близьких.

8 травня Теодорі виповнилось 36 років. Закличте Міністра юстиції негайно звільнити її, щоб вона не провела ще один день народження за ґратами.

Автор Карен Яворскі, 6 травня 2016

 

Новини на цю ж тему

Держава втрачає контроль над радикальними угрупуваннями, що активізувалися у низці міст України
14.03.2018
Правоохоронні органи мають невідкладно і ефективно розслідувати численні напади на Марші за права жінок.  
09.03.2018
Річна доповідь 2017: Україна
23.02.2018
Вимагаємо негайно відпустити та припинити переслідування Еміра – Усеїна Куку та інших членів т.з “Ялтинської шістки”
20.02.2018
Стартувала найбільша правозахисна кампанія Марафон написання листів: Пліч-о-пліч з відважними.
20.11.2017