Новини

Україна: влада потурає ескалації насильства з боку радикальних угруповань

Українська влада систематично виявляється нездатною запобігти насильству з боку радикальних угруповань, яке безперервно зростає починаючи щонайменше з 2015 року, та покарати винних.

Люди, що постраждали від насильства та погроз насильством, серед яких жінки, активісти та активістки за права ЛГБТІ, політичні активісти лівого спрямування, ромські родини та інші особи та групи, проти яких виступають члени радикальних угруповань, залишаються вразливими до подальших нападів, залякувань й агресії. За рідкісними винятками, такими як КиївПрайд у червні 2017, вони залишаються без ефективного захисту, і ніщо не свідчить про те, що комплексні засоби захисту принаймні розглядаються, не кажучи вже про те, щоби вони впроваджувались на практиці. До того ж, постійна нездатність влади впоратись із проблемою насильства з боку радикальних угруповань заохочує членів таких груп планувати та здійснювати подальші напади, оскільки вони свідомі своєї майже цілковитої безкарності за такі дії. Цей провал влади рівносильний відкритому нехтуванню правами на свободу вираження поглядів та мирне зібрання, а також правом на свободу та безпеку груп та осіб, які можуть стати жертвами таких нападів. Українська влада повинна відреагувати на цю проблему чіткою політикою нульової толерантності до такого насильства та негайно вжити заходів, щоб притягнути винуватців до відповідальності та захистити жертв.

За останні 12 місяців Amnesty International зареєструвала принаймні 30 таких нападів з боку членів радикальних угруповань. У всіх цих випадках, окрім одного, зловмисники залишились безкарними за свої дії. Це спонукало їх планувати та здійснювати подальші напади, а також ображати та залякувати своїх потенційних жертв онлайн і офлайн — при цьому чітко простежується посилення цієї проблеми.

Прикметно, що українська влада, схоже, обрала за стратегією фактичну відсутність будь-якої належної реакції на напади проти громадянського суспільства. У більшості випадків члени радикальних угруповань планують та здійснюють напади відкрито і часто вихваляюься про здійснене ними насильство в соцмережах та офлайн. У багатьох випадках вони заздалегідь публікують інформацію про свої плани щодо конкретного заходу, на закритих і відкритих онлайн-форумах та в інші способи. З урахуванням цього, для українських правоохоронців мало би бути нескладно вжити достатніх та ефективних застережних заходів, а також ідентифікувати та покарати винуватців попередніх нападів. Однак, за рідкісними винятками, цього не відбувається.

Ефективний захист КиївПрайду 2016 та 2017 року — серед нечисленних винятків до загального правила відсутності ефективного захисту заходів на ЛГБТІ-тематику та активістів за права ЛГБТІ зокрема. Ще рідше відбувається переслідування винуватців у вчиненні нападів проти будь-кого, хто є типовою мішенню представників радикальних угруповань. Лише в одному випадку з усіх, які задокументувала Amnesty International протягом останніх 14 місяців (див. Додаток), випадку Фестивалю Рівності в Запоріжжі у вересні 2017, винуватців визначили, заарештували та притягли до суду (на момент написання, судовий процес ще триває).

Серед останніх нападів — зрив відкритого публічного заходу “Наступ на права ЛГБТІ як форма цензури: досвід Росії”, який повинен був відбутися в орендованому приміщенні закладу Underhub в Києві 10 травня. Оскільки київський офіс Amnesty International виступав організатором заходу, і представники і представниці Amnesty International були присутні на заході як спікери разом із представницями Human Rights Watch і КиївПрайду, це дало можливість цим трьом організаціям стати очевидцями зриву заходу — деталі якого подібні на численні інші задокументовані напади.

Того дня, незадовго до запланованого початку події, на місце проведення прибули понад 20 представників радикальних угруповань і пригрозили учасникам насильством, якщо вони негайно не підуть. Три охоронці, яких найняли через приватну компанію організатори заходу, заблокували вхід в аудиторію, таким чином не дозволяючи радикалам виконати погрозу, оскільки вони залишалися в коридорі. Однак організатори і деякі з учасників заходу були заблоковані всередині і не могли розпочати захід. Тим часом, п’ять працівників Печерського управління Головного управління Національної поліції, які були присутні на місці проведення від самого початку, відмовилися втручатися. Їхній керівник сказав організаторам заходу, що його групи з п’яти чоловік недостатньо, щоб контролювати нападників, і цілком серйозно додав: “Вони ж вас не б’ють, правда?” Деякі з учасників, які приїхали пізніше і залишилися в коридорі без можливості потрапити в приміщення, стали свідками дружнього спілкування того самого керівника з лідером групи нападників. Вони також чули, як працівники поліції використовують гомофобні вирази. У якийсь момент на початку інциденту власник або представник власників приміщення прийшов і сказав організаторам скасувати захід і покинути приміщення. Цей чоловік також сказав нападникам — яких він назвав “нормальними хлопцями” (гомофобна ремарка, щоб підкреслити їхню відмінність від активістів за права ЛГБТІ) — що якби він знав, що захід буде на тему прав ЛГБТІ, він би не погодився надати для нього приміщення.

Приблизно за годину прибула група Патрульної поліції м. Києва (інший підрозділ поліції). Тим часом організатори заходу спілкувалися з представником керівництва Патрульної поліції, який пообіцяв їм підтримку і захист. Дійсно, учасники заходу змогли безпечно покинути місце проведення лише після прибуття Патрульної поліції. Їх провели на вулицю невеликими групами та посадили в таксі, щоб вони безпечно доїхали додому, оскільки були побоювання, що на них нападуть в дорозі — такі напади досить типові після заходів, які ефективно захищає поліція.

Напад на захід 10 травня не став несподіванкою. Організатори отримували погрози від членів радикальних угруповань, що захід буде зірвано, і відповідно поінформували поліцію — саме тому поліція була присутня на заході від самого початку. Однак було цілком очевидно, що працівники поліції, які були на місці проведення від початку, не мали ніякої або майже ніякої інформації про заплановане насильство, а якщо й мали, вони не змогли до нього відповідно підготуватися. За спостереженнями учасників заходу та розмовами поліції на місці, які вони почули, дуже ймовірно, що у працівників поліції не було чіткого плану дій у тій цілком очікуваній ситуації, що розгорнулась того вечора. При цьому ключова інформація була доступна в онлайн-джерелах, а також із попереднього досвіду подібних подій в Києві, на які нападали члени радикальних угруповань. Лише після прибуття підкріплення з Патрульної поліції, представники якої були озброєні та приїхали у достатній кількості, учасники змогли безпечно виїхати. Однак нападники досягли своєї запланованої мети — зриву та скасування заходу — про що деякі з них потім вихвалялися онлайн, іноді з фотографіями тих, хто “брав участь” на їхньому боці. Нікого з нападників не було затримано на місці проведення, і на момент написання, нікого не було притягнуто до відповідальності.

Обставини цього заходу були багато в чому подібні на інші напади радикальних груп у численних інших випадках.
За одне лише 8 березня відбулися численні напади на учасниць та учасників мирних акцій за права жінок по всій Україні.

У Києві під час Маршу жінок від нападів постраждали щонайменше п’ятеро людей. З них двох жінок побили та облили зеленкою. Журналісту Богдану Новаку та ще одному учаснику акції розпилили в обличчя перцевий газ. У кількох учасниць маршу силою відібрали і розтоптали плакати. На одному з відео видно, як у активісток намагаються відібрати банер, причому працівники поліції не протидіють нападникам, а вимагають у жінок його згорнути, мовляв, щоб запобігти «провокаціям».

Крім того, під час Маршу жінок у Києві проти однієї з його організаторок, директорки громадської організації «Інсайт» Олени Шевченко, було складено протокол про адміністративне правопорушення через скаргу на один з банерів, який несли активістки, оскільки його сприйняли як “провокативний”. На банері, який потім став широко відомим завдяки соцмережам, була зображена жіноча фігура та тризуб, спрямований на її сідниці. 12 березня о 15:00 відбулося засідання Шевченківського районного суду у цій справі, на яке прийшли близько 20 агресивно налаштованих молодиків. За словами Олени Шевченко та її адвокатки, ці люди мали при собі телескопічні палиці та газові балончики, погрожували їй та чинили тиск на суд. Також ці люди заблокували вихід з суду. Саме судове засідання було перенесене на 15 березня – на цю дату в залу засідань спершу прийшли численні активісти в супроводі журналістів та представників посольств. Суд постановив, що Олена Шевченко не була винна у вчиненні жодного злочину, і закрив цю справу.

У Львові під час маршу «Сестринство. Підтримка. Солідарність» невідомі напали на учасниць, також намагаючись облити їх фарбою. Одному з учасників завдали черепно-мозкову травму (тріщина у черепі, внутрішньочерепна гематома, пошкоджені очі, ніс та вуха), після чого він потрапив у лікарню в тяжкому стані.

В Ужгороді на активісток за права жінок напала група з шести людей, які облили їх червоною фарбою. Одна з організаторок, Віталіна Коваль, через це отримала хімічний опік очей. Поліція затримала групу нападників і висунула чотирьом жінкам звинувачення у хуліганстві на ґрунті ненависті (статті 161 та 296 ККУ), але того ж дня всіх їх звільнила. У наступні дні активістки за права жінок почали отримувати погрози у соціальних мережах.

20 квітня увечері радикальне угруповання C14 вчинило погром ромського табору на Лисій горі в Голосіївському районі Києва. Погрому передували візити представників С14 і та людей, що назвалися працівниками Голосіївської держадміністрації, які вимагали від ромів покинути це місце. За словами очевидців, під час погрому нападники використовували газові балончики, холодну і, можливо, вогнепальну зброю. За повідомленнями, серед постраждалих були діти. За два місяці до того, представники С14 та Муніципальної варти також приходили до цього табору і переконували ромів піти. Нападники також спалили частину з 15 наметів, які були в таборі. Наступного дня поліція заявила, що до них не надходили заяви з приводу погрому і, відповідно, вони не можуть прокоментувати цей інцидент. 25 квітня 2018 року, після появи відео (http://bit.ly/2HwXUCn) нападу на ромський табір у Києві, поліція почала провадження за двома статтями Кримінального кодексу України. Тим часом представники С14 відзвітували про успіх заходу онлайн і повідомили у зумисне розмитих формулюваннях, що використовували “переконання”, а не насильство, для досягнення цілей. Голова МВС Арсен Аваков у своєму Twitter засудив переслідування за етнічною ознакою. На опублікованому lb.ua відео видно як молодики женуться за дітьми та жінками, кидають в них якимись предметами та розпиляють газ із балончиків. На момент написання розслідування погрому ромського табору ще триває, і немає жодних відомих результатів. Однак це не перший такий напад на ромів за останні роки в Україні. Не було жодних повідомлень про притягнення до відповідальності у жодному з цих випадків.

В додатку до цієї заяви міститься перелік нападів, здійснених членами радикальних угруповань в Україні за ознакою ідентичності за останні місяці. Перелік зростає – як і масштаб проблеми.

Українська влада повинна визнати проблему зростаючого насильства з боку радикальних груп по всій країні і негайно вжити ефективних заходів, щоб з нею впоратись.

Зокрема, їй слід:

– Публічно визнати проблему та її посилення, засудити всі форми насильства та погроз насильства з боку радикальних груп та неухильно дотримуватися чіткої політики “нульової толерантності”, покликаної забезпечити безпеку та захист постраждалих та потенційних постраждалих;

– В рамках цієї політики взяти на себе зобов’язання забезпечити цілковиту повагу та ефективний захист основоположним правам людини для всіх людей в Україні, включно з правами на свободу вираження поглядів та мирне зібрання, правом на свободу та безпеку; взяти на себе зобов’язання боротися з насильством та дискримінацією з боку владних суб’єктів та всіх інших, особливо, коли вони відбуваються на ґрунті раси, національності, гендеру, сексуальної орієнтації, мирного вираження поглядів та інших заборонених ознак.

– Невідкладно, ефективно та неупереджено розслідувати всі випадки насильства та всі задокументовані погрози насильства, ідентифікувати винуватців та притягнути їх до відповідальності у чесному суді, і таким чином негайно покласти край безкарності, якою користуються ті, хто планує та здійснює такі злочини;

– Негайно вжити запобіжних заходів проти всіх загроз щодо запланованих нападів, про які стало відомо, в тому числі забезпечуючи ефективний захист запланованим заходам, які проводяться на таку тематику і такими особами, які регулярно ставали мішенню радикальних груп у минулому, таким як активісти й активістки за права жінок і права ЛГБТІ, політичні активісти лівого спрямування та ромські сім’ї серед інших;

– Утриматися від будь-яких дій, що означатимуть підтримку, відкриту або ні, групам, які займаються порушеннями прав людини або пропагують їх, включно з дискримінацією на ґрунті національності, сексуальної чи гендерної ідентичності чи мирно виражених поглядів;

– Розслідувати всі відомі випадки використання дискримінаційної або гомофобної мови представниками поліції та іншими державними чиновниками та вжити відповідних дисциплінарних та інших заходів щодо винуватців;

– Надати поліції чіткі принципи та робочі інструкції щодо захисту осіб та груп, а також їхніх заходів, які є мішенню радикальних угруповань, і надати відповідним поліційним підрозділам усі необхідні ресурси та навчання, необхідні для цієї мети

– Створити спеціальну групу для перегляду та, за необхідності, покращення розвідувальної діяльності поліції стосовно запланованих нападів, агресії та погроз, спрямованих на осіб чи групи, які регулярно стають мішенями радикальних груп для забезпечення ефективності запобіжних заходів та дієвого захисту вразливих груп та осі;

– Активно залучати наявний експертний потенціал та ініціативу, які являють собою громадські організації, журналісти, науковці та інші, для досягнення вказаних цілей.

 ДОДАТОК:

Напади, що відбулись на підставі ідентичності (етнічна та гендерна приналежність, сексуальна орієнтація) за останні 14 місяців

Перелік не є вичерпним

8 березня 2017 року у Києві під час Феміністичного маршу 10 представників радикальних угруповань намагалися напасти на колону учасниць біля Оперного театру. Поліція перешкодила нападу, 4 осіб були затримані.

8 березня 2017 року в Ужгороді учасники радикального угруповання «Карпатська січ» напали на учасниць мітингу за права жінок та проти насильства. За словами учасниці акції Ярини Денисюк, щойно жінки розгорнули плакати, до них підбігли агресивно налаштовані молодики, почали виривати плакати з рук та вигукувати погрози. Серед нападників були представники «Карпатської січі» та її лідер Тарас Деяк. Організаторки акції викликали поліцію, яка перешкодила нападникам, однак нікого з них не затримали.

14 червня 2017 року на території Києво-Могилянської академії було зірвано акцію «Ні насиллю в університеті!» — проти сексизму, насилля та сексуальних домагань в університетському середовищі. Близько 20 невідомих пройшли на територію академії та перешкоджали проведенню акції. Нападники вигукували образи та погрожували активісткам. Організаторкам довелося зупинити акцію і піти. Поліція, яку учасниці викликали, прибула тільки за 40 хвилин і «не знайшла порушень».

21 червня 2017 року студенти КНУ ім. Шевченка зібралися біля червоного корпусу університету на акцію солідарності зі студентами НАУКМА. На місце проведення акції знов прийшла група агресивно налаштованих опонентів. Поліція заявила, що не зможе забезпечити безпеку. Організатори скасували мітинг.

10 липня 2017 року під час відкритої лекції в рамках Sex Education Week на тему «Трансгендер» до приміщення київського кнайп-клубу «Купідон» увірвалися 10 людей в масках, з газовими балонами і чорнилом. Вигукуючи гомофобні образи, вони залили учасників чорнилом, після чого атакували присутніх газовими балончиками і потім втекли. Один із організаторів наздогнав нападників поблизу станції метро Хрещатик, де у ситуацію втрутилася поліція і затримала кількох осіб. За словами організаторів, пізніше до відділення поліції приїхали адвокат та два народних депутати. Після цього нападників відпустили.

12 липня 2017 року було скасовано акцію «Ні сексизму та насиллю в університетах», яка мала відбутися у парку ім. Шевченка. Це була вже третя акція проти сексизму, яка не відбулася через нездатність поліції захистити учасників. За словами організаторів акції, перед початком до них звернулися представники поліції та повідомили, що вони не здатні гарантувати безпеку.

6 серпня 2017 року у Луцьку Оргкомітет мистецького фестивалю «Бандерштат»  скасував презентацію книги Олени Герасим’юк про сталінські репресії «Розстрільний календар». За їхніми словами, організатори отримали погрози зриву презентації від людей, які назвались представниками ВО «Свобода» і «Правого сектору», які були «обурені тим», що авторка книги підтримала Марш рівності і закликала не допустити його зриву представниками радикальних угруповань.   

15 вересня 2017 року у Львові було скасовано презентацію книги Лариси Денисенко «Майя та її мами», яка мала відбутись у дитячій бібліотеці в рамках Форуму видавців. Організатори Форуму у своїй відкритій заяві розповіли, що авторка книги, видавництво та організатори форуму протягом місяця отримували погрози від представників радикальних угруповань із вимогою відмовитися від презентації книги, яку вони вважають «прямим посяганням на прищеплення школярам деструктивних принципів». Згодом на адресу начальника СБУ у Львівській області, міського голови Львова Андрія Садового та голови Львівської обласної адміністрації Олега Синютки і з копією на ГО «Форум видавців» надійшов лист від низки зареєстрованих в Україні громадських організацій, де вони вимагали скасування презентації, із погрозами: «У випадку Вашої бездіяльності ми будемо змушені самотужки вжити усіх можливих заходів, з метою недопущення проведення відверто провокаційної презентації у Львові». З огляду на безпеку дітей організатори скасували подію.

30 вересня 2017 року у Запоріжжі близько 200 агресивно налаштованих молодиків намагалися зірвати Фестиваль Рівності. Нападники заблокували вхід до приміщення, розпилили в обличчя відвідувачам перцевий газ, а також сильно побили двох відвідувачок, які через отримані травми були змушені звернутися у лікарні. За словами постраждалих, їх била група людей, руками та ногами. Поліція за фактом сутички почала кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу (хуліганство). До відділення поліції було доставлено 17 осіб. Частина з затриманих поліцією є неповнолітніми. Зараз триває судовий процес над двома затриманими.

26 жовтня 2017 року група чоловіків прийшла на засідання «Гендерного клубу» на території НПУ імені М.П. Драгоманова та заважала його роботі. Нападники увірвалися до приміщення і у присутності викладачів перешкоджали проведенню заходу, звинувачуючи його учасників та організаторів у «екстремізмі», «українофобії» та створенні «політичної арени в університеті». Організаторки були змушені викликати поліцію.

22 грудня 2017 року під час засідання того ж «Гендерного клубу» до Арт-простір «SKLO» на території НПУ імені М.П. Драгоманова увірвалася група людей в масках, які розпилили в обличчя організаторок та відвідувачів перцевий газ. Один з потерпілих отримав хімічний опік очей. За свідченням організаторок та очевидців, серед нападників були представники радикальних угруповань, що є студентами цього ж університету.

19 січня 2018 року, троє невідомих навпроти Михайлівського собору у Києві напали на туриста з Великої Британії — 23-річного Ліама Ентоні Тонґа, який приїхав до України з англійського міста Лутон. Хлопець не встиг роздивитися своїх нападників. Ймовірною причиною нападу він вважає свою «нестандартну зовнішність». Напад стався поблизу від місця проведення акції пам’яті Бабурової і Маркелова. Поліція спочатку зафіксувала цей інцидент як «умисне легке тілесне ушкодження», але потім змінила кваліфікацію на статтю 296 КК — «хуліганство, вчинене групою осіб».

21 січня 2018 року в Кривому Розі невідомі в масках побили представників Дніпропетровського осередку громадської організації «Гей-альянс Україна». За інформацією прес-службі організації, близько дев’ятої вечора п’ятеро чоловіків в масках, вигукуючи «Зіґ хайль!» і «Смерть п****ам!», атакували чотирьох активістів, коли ті поверталися додому з ком’юніті-центру для ЛГБТ Queer Home Кривбас. Нападники застосували проти активістів сльозогінний газ та побили їх. Двоє активістів отримали пошкодження легкого і середнього ступенів важкості, їх доправила до лікарні бригада швидкої.

11 лютого 2018 року У Маріуполі було зірвано лекцію про дискримінацію в кіноіндустрії. Про це повідомила на своїй сторінці Арт-Платформа «Тю». Повідомляється, що 11 лютого на захід увірвалися 4 міцних молодика, які представилися націоналістами, погрожували нападом, а також висловлювали особисті претензії спікеру Всеволоду Жейко.

13 лютого 2018 року у м. Харкові близько 15 агресивно налаштованих людей зірвали лекцію «ЛГБТ-рух в Україні та світі», що проходила у місцевій Книгарні «Є». Ці «опоненти» не чинили фізичного насильства, але заважали проведенню лекції та казали, що «не допустять дискусії про гомосексуалізм у прифронтовому місті». За словами відвідувачів, поліцейські, які приїхали на виклик, порекомендували слухачам лекції розійтися, щоби «не провокувати опонентів». Лекторка Анна Шаригіна зазначила, що згодом до книгарні приїхав її власник, який попросив опонентів піти. Проте вони залишилися, сказавши, що прийшли до книгарні по книжки і мають право в ній знаходитися. За словами Анни Шаригіної, поліція сказала власнику книгарні, що «краще б всі пішли, поки ці хлопці не розлютилися і не почали трощити приміщення і бити людей». Власник книгарні прислухався до рекомендацій поліцейських та попросив слухачів лекції піти, що вони і зробили.

16 лютого 2018 року Анна Шаригіна повторно провела лекцію у іншому приміщенні, просторі «Накипело», проте її знову намагалися зірвати. Цього разу група агресивно налаштованих людей не змогла пройти у приміщення і лекція пройшла успішно.

8 березня 2018 року у Києві під час Маршу жінок від нападів постраждали щонайменше п’ятеро людей. Двох жінок побили та облили зеленкою. Журналісту Богдану Новаку та ще одному учаснику акції розпилили в обличчя перцевий газ. У кількох учасниць маршу силою відібрали і розтоптали плакати. На одному з відео видно, як у активісток намагаються відібрати банер, причому працівники поліції не протидіють нападникам, а вимагають у жінок його згорнути, мовляв, щоб запобігти «провокаціям». На іншому відео видно, як банер відбирає чоловік і тікає з ним.

Під час Маршу жінок у Києві проти однієї з його організаторок, директорки громадської організації «Інсайт» Олени Шевченко, було складено протокол про адміністративне правопорушення через скаргу на один з банерів, який несли активістки. 12 березня о 15:00 відбулося засідання Шевченківського районного суду у цій справі, на яке прийшли близько 20 агресивно налаштованих молодиків. За словами Олени Шевченко та її адвокатки, ці люди мали при собі телескопічні палиці та газові балончики, погрожували їй та чинили тиск на суд. Також ці люди заблокували вихід з суду. Саме судове засідання було перенесене.

8 березня 2018 року у Львові під час маршу «Сестринство. Підтримка. Солідарність» невідомі напали на учасниць, також намагаючись облити їх фарбою. Одному з учасників завдали черепно-мозкову травму (тріщина у черепі, внутрішньочерепна гематома, пошкоджені очі, ніс та вуха), він знаходиться в лікарні у тяжкому стані.

8 березня 2018 року в Ужгороді на активісток за права жінок напала група з шести людей, які облили їх червоною фарбою. Одна з організаторок, Віталіна Коваль, через це отримала хімічний опік очей. Поліція затримала групу нападників і висунула чотирьом жінкам звинувачення у хуліганстві на ґрунті ненависті, але того ж дня всіх їх звільнила. У наступні дні активістки за права жінок почали отримувати погрози у соціальних мережах.

12 березня 2018 року радикальне угрупування «Карпатська січ» опублікувало на своїх сторінках у соцмережах фото групи з 18 людей у чорному одязі із прихованими обличчями. Деякі з людей на фото стояли, здійнявши руки у нацистському салюті. У підписі до фото вони заявляли, що це «одна з груп націоналістів та воїнів, що протягом всього дня наводила лад на вулицях рідного міста та надавала виховні уроки…». «Ми є всюди, тому від нас не сховатись! Перемога буде за нами!», — додавали вони. Вранці того ж дня члени цього ж угруповання погрожували місцевому антикорупційному активісту Олександру Пересоляку.

Вранці 13 березня прямо на вулиці у центрі Ужгорода група чоловіків побила місцевого активіста Івана Дюлая за участь у мирній акції 8 березня на захист прав жінок.

14 березня 2018 року ужгородська ЛГБТКІ ініціатива була змушена скасувати круглий стіл про злочини на ґрунті ненависті та дискримінацію, бо готель, в якому вони винаймали приміщення, в останній момент відмовився його надавати. Поліція також відмовилася забезпечити захист учасникам круглого столу через те, що туди може прийти велика кількість нападників з радикальних угрупувань, які 17 березня з’їжджаються до Ужгорода, щоб відсвяткувати 79-річчя проголошення Карпатської України.

19 березня 2018 року у м. Вінниці було зірвано круглий стіл, організований правозахисним ЛГБТ центром «Наш світ», що проходив у NGO-HUB. За словами організаторів заходу, близько 40 агресивно налаштованих людей, заблокували вхід до приміщення та намагалися зайти до NGO-HUB, незважаючи на те, що це був закритий захід. Частина з них тримали в руках плакати з гомофобними образами, деякі були вдягнені у балаклави. З огляду на загрозу безпеці, круглий стіл було скасовано, а учасники та організатори евакуйовані поліцією.

Цього ж дня, 19 березня у Івано-Франківську представники радикальних угруповань зірвали лекцію-дискусію «Поговоримо про фемінітиви» літераторки та засновниці проекту «Львівські прозові читання» Іванки Урди. Кілька молодиків заважали проведенню заходу, вигукували образи і погрожували, що будуть зривати усі подібні заходи, щоб «не допустити нав’язування феміністичної ідеології».

26 березня 2018 року близько 20 агресивно налаштованих представників радикальних угруповань прийшли до галереї IZONE (вул. Набережно-Лугова, 8, у Києві), де о 17 годині мала розпочатись дискусія «Права людини: проблема поширення ультраправих рухів в Україні». Чоловіки увірвалися до приміщення під час попереднього заходу — панельної дискусії делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста «Жінки на лінії зіткнення: як їх змінили нові реалії». Вони здійняли галас, заважали проведенню заходу та зламали фотовиставку «Шанувати різноманіття», що була розміщена на стінах. Один із нападників, у якому пізніше впізнали керівника Київського осередку правого сектору Володимира Загазея, погрожував присутнім вбивством: «Ми візьмемо в руки зброю! І не будемо приходити зривати ці збіговиська просто промовами. Ми будемо по вас стріляти!» Ці погрози були зафіксовані на відео. Поліція відтіснила нападників з приміщення і організатори змогли провести захід, однак нікого з нападників не затримали.

Пізніше увечорі цього ж дня четверо людей напали на відвідувача дискусії — 22-річного Іллю Романенка, журналіста видань 5.6.magazine та МіТЄЦ. Напад стався неподалік метро Контрактова площа. За словами постраждалого, від IZONE за ним йшли четверо людей, які напали на нього зі спини, залили обличчя перцевим газом, били ногами по нирках.

21 квітня 2018 року — У ніч з 20 на 21 квітня радикальне угруповання C14 вчинило погром ромського табору на Лисій горі в Голосіївському районі Києва. Погрому передували візити представників С14 і та людей, що назвалися працівниками Голосіївської держадміністрації, які вимагали від ромів покинути це місце. За словами очевидців, під час погрому нападники використовували газові балончики, холодну і, можливо, вогнепальну зброю. За повідомленнями, серед постраждалих були діти. За два місяці до того, представники С14 та Муніципальної варти також приходили до цього табору і переконували ромів піти. Нападники також спалили частину з 15 наметів, які були в таборі. Наступного дня поліція заявила, що до них не надходили заяви з приводу погрому і, відповідно, вони не можуть прокоментувати цей інцидент. 25 квітня 2018 року, після появи відео (http://bit.ly/2HwXUCn) нападу на ромський табір у Києві, поліція почала провадження за двома статтями Кримінального кодексу України. Голова МВС Арсен Аваков у своєму Twitter засудив переслідування за етнічною ознакою. На відео, опублікованому сайтом Lb.ua, видно як молодики у чорному женуться за дітьми та жінками, кидають в них камінням та розпиляють газ із балончиків.