Новини

Туреччина: 10 правозахисників, 100 днів у в’язниці, 10 абсурдних звинувачень

Сьогодні минає 100 днів відтоді, як турецькі силовики увірвалися до готелю, де проходив тренінг, і затримали там 10 відомих правозахисників . Потім цих людей, названих Стамбульскою десяткою, відправили до Сіліврі — найбільшої охоронюваної в’язниці Туреччини.

На цьому тижні прокурор оголосив обвинувачувальний акт, вимагаючи засудити членів групи, серед яких тренери з Німеччини та Швеції, та директорка Amnesty international у Туреччині, до 15 років позбавлення волі.  Ці звинувачення та «докази», на підставі яких вони були висунуті, шокують своєю абсурдністю.

«Таємна змова»

Турецькі прокурори намагаються зобразити звичайний тренінг для правозахисників як таємне збіговисько «змовників», що «сіють хаос у суспільстві», АЛЕ…

1. Це не була таємна зустріч. Багато людей з різних організацій були відкрито запрошені взяти участь.

2. Зустріч проходила у будівлі зі скляними стінами, крізь які їх було видно, і навіть двері до приміщення були відчинені — ця інформація міститься у звіті самої поліції:

«Ми увійшли до готелю і піднялися до зали на верхньому поверсі. Двері були відчинені, крізь них було видно людей, які сиділи колом».

3. Один з тренерів — німець Петер Штойднер — розповідав про німецьку урядову систему реєстрації виїздів закордон. Турецький прокурор побачив у цьому доказ причетності німецького уряду до можливої змови.

4. Ще одна учасниця, Налан Еркем, запостила фото з готелю у Інстаграмі і відкрито вказала місце, де вони знаходилися. Де ви зараз? — спитав її друг. «У готелі Аскот», — відповіла Налан.

Випадкові перекладачі

Якщо ви зібралися, щоб обговорювати суперсекретні терористичні плани, ви точно знайдете перекладача, якого ви знаєте і якому ви довіряєте, АЛЕ..

5. Група найняла перекладачів, послугами яких вони ніколи раніше не користувалися. Саме один з цих перекладачів дав «зачіпку» поліції: «Я чув, як вони розмовляли про контрабанду мобільних телефонів, про способи зберігання та шифрування інформації. Вони були дуже занепокоєні і ставили багато питань про це».

6. «Карта терористів»

Схематично намальована від руки мапа, знайдена поліцією на столі у тренінговій залі, стала одним з центральних «доказів» у справі проти затриманих.

Що ж то за таємнича карта? Відповідь була би смішною, якби не було так сумно. Вже згаданий Петер Штойднер вирішив почати свою частину тренінгу з «айсбрекера» — вправи, що «розбиває лід» між учасниками та встановлює між ними довірливі стосунки. Він попросив учасників намалювати щось, що викликає у них стрес. Шеймуз Озбеклі, який страждає на клаустрофобію, намалював ліфт. Ількнур Устун, яка полюбляє грати в сквош, намалювала м’ячі, що летять у її бік. А Озлем Далкіран намалювала свій жах – карту Туреччини, на якій була зображена війна на південному сході, ув’язнені у Стамбулі люди, біженці, що біжать від війни у Іраку і Сирії та гідроелектростанції у Чорному морі.

7. Схематичний малюнок Озлем — це не єдина мапа, що стала «доказом» у цій справі. Іншим стало зображення з комп’ютера Алі Гараві, хоча це звичайна академічна карта мовних груп у Туреччині, Ірані та Іраку. Ця карта знаходиться у відкритому доступі в інтернеті і широко використовується з навчальною метою.

Звинувачення, висунуті проти Іділь Есер, містять твердження про те, що після подій у парку Гезі офіс Amnesty International Turkey надіслав листа до посольства Південної Кореї з проханням припинити продаж сльозогінного газу до Туреччини. Цей лист є частиною повсякденної роботи, якою займається Amnesty, і більше того — він був надісланий ще до того, як Іділь почала працювати в організації.

Ількнур Устун, активістку за права жінок, звинувачують у отриманні грошей «від посольства» на проект з розвитку гендерної рівності та участі жінок у розробці законів та моніторингу«. Ількнур написала про свою роботу з тюрми:

«Якщо ЦЕ злочин… ми продовжимо його скоювати».

Найбільш дивне терористичне угруповання з усіх, які ви бачили

10. Ніхто з цих правозахисників та правозахисниць ніколи не закликав до ненависті, насильства чи дискримінації. Тренер зі Швеції Алі Гараві часто знайомився з людьми, кажучи: «Мене звати Алі, Алі Гараві — як боксер Мохамед Алі — тільки без насильства». Більш ненасильницьку групу людей складно було би знайти у всій Туреччині.

Петер Штойднер присвятив своє життя просуванню мирних і ненасильницьких способів вирішення конфліктів, навчаючи людей сповідувати принцип «Не зашкодь». У листі з в’язниці він написав: «Для мене дуже важливо, щоб політична чи юридична відповідальність за те, що сталося, не покладалася на Туреччину як країну та на її людей… Я хочу щоб ми всі разом йшли ненасильницьким шляхом, поважаючи права людини!»

Іділь Есер працювала у багатьох правозахисних організаціях, зокрема — у Гельсинській громадянській асамблеї та Лікарях без кордонів. Після землетрусу, що стався у східній Туреччині у 2011 році, Іділь полетіла на місце подій як волонтерка, щоб допомогти ліквідувати наслідки стихійного лиха.

Гюналь Кюршун — це вчений та юрист, який сидячи за гратами написав 10 оповідань для свого дворічного сина.

Новини на цю ж тему

«Перебування за гратами зробило мене сильнішою» — Саліл Шетті зустрівся з ув’язненою директоркою Amnesty Туреччина
19.09.2017
Влада Ірану виставляє правозахисників «іноземними агентами» та «ворогами держави»
09.08.2017
BRAVE 3.1: Стеження за правозахисниками та активістами
27.07.2017
BRAVE 2.5 — Репресалії
03.07.2017
BRAVE 2.4: Тролінг
19.06.2017