Новини

Спадок каральної психіатрії: Станіслав Клих зазнав примусового психіатричного лікування в Росії.

Станіслав Клих, громадянин України, що був несправедливо ув’язнений в Росії у 2014 р. зазнає примусового психіатричного лікування за рішенням керівництва в’язниці.

Станіслава Клиха з 3 березня 2017 року утримують у колонії містечка Верхньоуральськ Челябінської області в Росії. Він витримав 12-ти денне голодування в липні 2017 на знак протесту проти свого ув’язнення, яке стало результатом відверто нечесного суду. Унаслідок цього він став недобре почуватися та написав до керівництва в’язниці прохання про надання медичної допомоги через низький тиск та рівень гемоглобіну. Замість того, щоб направити його до звичайної медичної установи, керівництво в’язниці 28-го серпня перевело Станіслава Клиха до психіатричної лікарні міста Магнітогорськ, де його проти волі утримували до 8-го вересня.

“В лікарні Станіславу Клиху примусово робили ін’єкції невідомих препаратів. Його мати говорить, що унаслідок цього “лікування” він почувається “задерев’янілим” і “поводиться як дитина”, не будучи здатним робити елементарні речі, такі як вмивання. Керівництво лікарні відмовляється повідомити, які саме препарати до нього застосовували і з якою метою. Після повернення з лікарні він також не був здатен керувати руками, а декілька пальців були ушкоджені. Таке ставлення може розглядатись як тортури. Ми боїмось, що відтоді Клих так і не отримав належної медичної допомоги” – зазначила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International Україна.

“До Саніслава Клиха в психіатричній лікарні могли застосовувати неприпустимі та брутальні методи, подібні до тих, що використовувались у каральній психіатрії в радянські часи. Його фактично зламали”. – додала вона.

Після перебування у психіатричній лікарні Магнітогорська Станіслав Клих схуд на 15 кілограмів. За свідченнями його матері, Тамари Клих, котра мала змогу відвідати його 10, 11 та 12 жовтня, Станіслав мав пролежні, п’ять з його пальців були сильно ушкоджені.

Станіслава Клиха утримують у Вєрхньоуральську, за більш ніж 2500 кілометрів від місця проживання його матері. Через це мама Станіслава Клиха з моменту затримання у 2014 році змогла відвідати сина лише двічі.

Amnesty International оголошує акцію термінової допомоги та закликає писати листи до влади Російської Федерації з вимогами негайно розкрити деталі лікування та медичні препарати, які примусово застосовувались до Саніслава Клиха та забезпечити йому доступ до необхідного медичного забезпечення включно з оцінкою його психічного стану незалежним експертом;
А також закликами провести швидке, детальне, незалежне та неупереджене розслідування звинувачення з боку Станіслава Клиха щодо тортур, жорстокого ставлення та забезпечити йому доступ до ефективного лікування; та перевести Станіслава Клиха до в’язниці розташованої ближче до українського кордону та забезпечити йому можливість регулярно бачитись із власною матір’ю.

Адреси для листів:

Головний прокурор
Юрій Яковлєвіч Чайка
Головна Прокуратура
вул. В.Дмітровка, буд.15a 125993 Москва
ГСП- 3
Факс: +7 495 987 5841/ +7 495 692 1725

Уповноважений з захисту прав людини в Російській Федерації
Татьяна Ніколаєвна Москалкова
Вул. Мясніцкая, 47 107084, Москва
Факс: +7 495 607 7470 / +7 495 607 3977

Додаткова інформація 

Станіслав Клих та інший відповідач у цій справі Микола Карпюк були засуджені 26 травня 2016 року після відверто несправедливого судового процесу в Верховному Суді Чечні до 20-ти та 22-х років ув’язнення відповідно. Микола Карпюк був звинувачений у тому, що він організував та очолив банду бойовиків, які приймали участь у конфлікті в Чечні в 1994-1996 роках та ніби то вбили 30 російських військовослужбовців.

Станіслава Клиха звинуватили в участі в озброєному формуванні. Обвинувачення базувалось на “зізнаннях” цих двох чоловіків, отриманих під тортурами, та на показах одного свідка, якого також засудили за вбивство російських військовослужбовців в Чечні.

Докази того, що Саніслав Клих та Микола Карпюк мають алібі, і не могли перебувати в Чечні під час цього конфлікту, судом до уваги не брались. Під час апеляційного слухання адвокати захисту надали докази того, що право обох чоловіків на справедливий суд було порушене, що суддя робив спроби тиску на присяжних, в якості аргументу наводився факт, що підсудні утримувались в залі суду в клітці, за гратами, відповідно до російської практики, і це створило враження провини, несумісною з презумпцією невинності. Апеляційний суд погодився включити докази, що свідчать про алібі обох чоловіків, але підтримав звинувачувальний вирок. Обом чоловікам було відмовлено у доступі до адвокатів, яких вони обрали самі протягом декількох місяців після затримання, і стверджують, що їх піддавали тортурам для отримання зізнань.

Станіслав Клих повідомив своєму адвокату, що протягом перших декількох місяців після його арешту, його по декілька днів позбавляли їжі та води та силували стояти на колінах на гравії у дворі. Його примушували пити горілку до втрати свідомості та давали психотропні речовини. Його підвішували до грат в камері та били електричним струмом. Від серпня 2014 до вересня 2015 Станіслав Клих утримувався в одиночній камері, йому не дозволяли приймати відвідувачів.

Тортури та жорстоке ставлення, котрих зазнав Станіслав Клих під час утримання, спричинили серйозний вплив на його психічне здоров’я. Він не мав психічних захворювань раніше, але під час судового процесу, який почався в жовтні 2015 виглядав як людина з серйозними порушеннями. В листопаді він порізав себе лезом у знак протесту проти відмови керівництва провести медичну експертизу. В жовтні 2015 під час окремого слухання звинувачень в нанесенні образ прокурору під час слухань, він заявив, що не пам’ятає дати свого народження, а потім оголосив, що відмовляється від послуг адвоката захисту та бажає, щоб його захистом займався Стас Міхайлов – російська поп-зірка. Всі прохання провести Станіславу Клиху незалежну психіатричну експертизу отримали відмову, а судові криміналісти визнали його дієздатним відповідати перед судом.

Суд над Миколою Карпюком та Станіславом Клихом є одним з багатьох судових процесів над громадянами України, що проводились в Росії протягом останніх трьох років; в серпні 2015, Олег Сєнцов та Олександр Кольченко були засуджені до великих термінів позбавлення волі за непомірні звинувачення в тероризмі, що слідували за показово несправедливим судовим процесом (https://www.amnesty.org/en/documents/eur46/2325/2015/en/); в березні 2016, Надію Савченко засудили на 20 років позбавлення волі за звинуваченнями у нібито вбивстві двох російських журналістів в Луганській області, Україна (https://www.amnesty.org/en/documents/eur46/3710/2016/en/). Надію Савченко звільнили згідно з президентським помилуванням в рамках Російсько-Українського обміну полоненими, і вона була присутня на слуханнях 26 жовтня 2016 року в Москві. Ці надзвичайно заполітизовані процеси є причиною серйозного занепокоєння щодо справедливих судів.