Новини

«Система не пробачає»: кримські активісти постали перед російським військовим судом

Російська активістка з Ростову-на-Дону на одиночному пікеті у підтримку Сенцова і Кольченка
Богдан Овчарук, пресс-секретарь AI в Украине

Богдан Овчарук, прес-секретар Amnesty International в Україні

Два високих паркани відгороджують військовий суд у південному російському місті Ростов-на-Дону, де натовп з журналістів, дипломатів та правозахисників нещодавно був вимушений стояти на 40-градусній спеці у спробі проникнути всередину.

Я приїхав сюди для спостереження за допитом ключових свідків у суді над відомим українським режисером Олегом Сенцовим та екологом Олександром Кольченком.

Обидва чоловіки родом з Криму і знаходяться за ґратами з тих пір, як Федеральна Служба Безпеки затримала їх незабаром після російської окупації чорноморського півострова у березні 2014 року.

Справа військової прокуратури проти них звучить як фантазія співробітника ФСБ, вигадана для підтримки російської пропагандистської війни проти України.

Їх помилкою було публічно висловити свою позицію проти окупації, що викликало запеклу реакцію з боку російської влади. Сенцова звинувачують у керівництві «терористичною» організацією — локальним осередком української праворадикальної групи Правий сектор. А разом з Кольченком вони знаходяться перед судом за підпали офісів проросійських груп у столиці Криму Сімферополі, що влада називає «терористичними актами». Обидва заперечують звинувачення, а також будь-який зв’язок з Правим сектором.

Вони вже більше року знаходяться за ґратами, але можуть залишитися там на набагато довше — Сенцову загрожує довічне ув’язнення, а Кольченку до 20 років позбавлення волі.

Показовий судовий процес

Навіть якщо не брати до уваги їх незаконне перевезення з Криму і суд за російським законодавством, у цьому процесі все неправильно. Цивільних осіб не можна судити у військових судах за злочини, юрисдикцію над якими мають цивільні суди.

У військовому суді минулого тижня обвинувачені сиділи у залізній клітці у крихітній кімнаті, хоча це мало бути публічне слухання. Вони вели себе стримано, коротко відповідаючи на питання військових суддів.

«Я не визнаю себе винним (…) Я вважаю, що ця справа є політичною і сфабрикованою», — заявив Сенцов на початку судового розгляду.

У судовому процесі проти Сенцова та Кольченка існують серйозні побоювання щодо справедливості судового розгляду, на додаток до фактично сфабрикованої справи. Вони не тільки були переправлені на територію Росії, щоб постати перед судом далеко від дому, але, за словам Сенцова, до нього ще й застосовували тортури співробітники російської ФСБ. Досі не було проведено серйозного розслідування на основі цих тверджень. Обох обвинувачених також позбавили права на зустріч з адвокатами протягом чотирьох днів після перевезення з Криму.

Справа звинувачення заснована на свідченнях трьох основних свідків, і є вагомі підстави вважати, що деякі з них були також піддані тортурам та іншим видам жорстокого поводження. Двоє з них були звинувачені разом з Сенцовим та Кольченком і вже були засуджені й ув’язнені за тією ж справою.

Поліція ввела першого свідка, активіста Олексія Чірнія, в залу суду в наручниках. Він виглядав пригніченим і жодного разу не підняв очі на своїх товаришів-активістів у ході слухань. Він вже відбуває семирічний термін ув’язнення після того, як визнав себе винним у підпалах за тією ж справою. Тим не менш, його адвокат повідомив, що він зізнався під тортурами.

«Я підтверджую мої попередні свідчення, але більше нічого не скажу», — заявив Чірній, дивлячись у підлогу. Після цього прокурор почав читати його попередні «зізнання», що зайняло більш ніж півдня.

На наступний день прокурор представив ще одного свідка, юриста Геннадія Афанасьєва. Він був другою людиною, засудженою у цій справі, і також відбуває семирічний термін ув’язнення. На загальний подив, він відмовився від своїх свідчень, сказавши, що дав їх під примусом. Цей сміливий крок викликав багато занепокоєнь щодо його безпеки.

«Російська система не пробачає таких дій», — сказав один з присутніх на суді. Афанасьєв розповів місцевим спостерігачам за в’язницями, що російські співробітники ФСБ відвідали його і погрожували після того, як він відмовився давати свідчення.

Останній свідок був агентом ФСБ. Він провів оперативний експеримент із передачі муляжів вибухівок Чірнію, що і призвело до арешту активіста.

Також був показаний відеозапис, що нібито доводить намір Чірнія підірвати пам’ятник Леніну і меморіал з Вічним вогнем у Сімферополі. Він не містить жодної згадки про Олега Сенцова, не кажучи вже про його роль як лідера цієї нібито «терористичної групи».

Інші аспекти справи просто абсурдні. За оцінкою прокуратури, очевидними «доказами» керування «терористичною» групою і планування збройного протистояння з міліцією були пачки ліків проти діареї та знеболюючих у них дома, а також візитівки українського міністра спорту та мера Києва.

У рішенні Верховного суду Росії від листопада 2014 про заборону трьох українських правих організацій, у тому числі Правого сектору, справа проти Сенцова і Кольченка наводиться як доказ того, що організація активно працює в Росії. На прокурора тепер, схоже, тиснуть, щоб він довів цей зв’язок будь-якою ціною.

Солідарність російських активістів

Вельми політизований суд над Сенцовим і Кольченком знайшов відгук не тільки серед їх співвітчизників в Україні, але і серед російських активістів.

Після одного з слухань я пішов в парк у Ростові, де місцеві активісти проводили поодинокі пікети на підтримку Сенцова і Кольченка. Це єдина форма протесту у Росії, яка не вимагає попереднього дозволу з боку влади.

«Я вважаю несправедливим, що хлопців судять за те, чого вони не скоювали. Звинувачення в тероризмі і дестабілізації ситуації є сфабрикованими. Звинувачувати [когось] у тероризмі за підпал дверей — навіть якщо вони це зробили — це нісенітниця», — сказав мені один з пікетувальників.

З наближенням дня винесення вироку, лінія обвинувачення фактично зруйнована — до тої міри, коли деякі люди в Росії настільки не вірять в цей суд, що готові говорити про це публічно.

Amnesty International продовжує закликати російську владу зняти всі обвинувачення в “тероризмі” у цій справі, а також забезпечити захист як обвинувачених, так і свідків, від катувань та інших видів жорстокого поводження.

Оригінал блогу опубліковано на Newsweek

Новини на цю ж тему

Переслідування кримських татар за одиночні пікети в Криму демонструє тотальне неприйняття інакомислення на півострові
14.08.2017
Крим: де-факто влада повинна негайно звільнити кримськотатарського активіста Сервера Караметова
11.08.2017
Депортація Алі Феруза до Узбекистану припинена, але він лишатиметься під вартою – можливо, надовго
09.08.2017
Ворог для всіх: історія людини, яку катували по обидві сторони фронту
26.06.2017
Активісти/ки Amnesty International Україна збиратимуть підписи на захист Емір-Усеїна Куку та Ервіна Ібрагімова під час традиційного МЗС OPEN AIR
13.06.2017