Новини

На форумі ЮНЕСКО представниця Amnesty розповіла про репресії російської окупаційної влади у Криму

Anna Castanagos

Цю промову виголосила пані Анна Кастагнос, координаторка Amnesty International France з міжнародних відносин на міжнародному форумі ЮНЕСКО 20 вересня 2017 року

Шановні пані та панове!

Мої колеги неодноразово зверталися до цієї високоповажної аудиторії, підіймаючи питання порушень прав людини у Криму після його окупації Росією у 2014 році. Серед цих питань: систематичне обмеження права на свободу вираження поглядів, мирних зібрань та об’єднань, цькування та переслідування всіх критиків окупації,  швидке погіршення ситуації. Це цілковито стосується низки сфер, що входять до компетенції ЮНЕСКО, таких як свобода ЗМІ, освіта та культура.

Доки ця небезпечна тенденція не припиниться, доки проти минулих та теперішніх порушень не будуть вжиті заходи, доти перспективи для людей, що живуть на півострові, лишатимуться похмурими.

Я коротко нагадаю про головні проблеми, на яких Amnesty International наголошувала у своїх попередніх промовах в ЮНЕСКО, та розповім як відтоді змінилася ситуація щодо кожної з них.

Після окупації Криму Росією, тяжкий удар був завданий праву на свободу вираження поглядів. Це особливо позначилося на медіа. До анексії півострова медіа у Криму мали істотно більше свобод та демонстрували більший плюралізм поглядів. Останні рештки цього плюралізму були втрачені. Особливо – після примусового закриття 1 квітня 2015 року всіх найпопулярніших кримськотатарських ЗМІ, серед яких, зокрема, телеканал ATR. Незалежні журналісти, блоґери та інші критики окупації опинилися під колосальним тиском, мета якого – унеможливити будь-яку публічну критику де-факто влади та російської влади у Криму. Раніше, цього ж року, у нашому останньому зверненні до цієї аудиторії, мій колега детально розповідав про справи журналіста Миколи Семени та кримськотатарського активіста Ільмі Умерова,  заступника голови свавільно забороненого Меджлісу кримськотатарського народу. Ви також можете знайти подробиці про ці справи у останньому поданні Amnesty International та у наших онлайн-публікаціях. Через те, що вони висловилися проти російської окупації Криму, Микола Семена та Ільмі Умеров зараз знаходяться на лаві підсудних за сумнівними обвинуваченнями у  “створенні загрози територіальній цілісності Російської Федерації”.  Поки йде розгляд їхніх справ, вони зазнають суворих обмежень, зокрема обмежена їхня свобода пересування. Якщо їх визнають винними, їм загрожують величезні штрафи та до п’яти років в’язниці.

Право на свободу мирних зібрань також було суворо обмежене. Після окупації російське законодавство поширилося на Крим, включно з надзвичайно суворими правилами проведення публічних зібрань.

Не важливо, чи це вуличний протест, чи культурна подія – якими би малочисельними вони не були – потрібен прямий дозвіл де-факто влади. І цей дозвіл ніколи не дають тим, хто її критикує. Навіть одиночні протести не дозволені у публічному просторі.

Зокрема, 9 серпня 2017 року де-факто поліція Криму жорстоко затримала 76-річного кримськотатарського активіста Сервера Караметова. Він лише тримав саморобний плакат біля будівлі “Верховного Суду Криму” у Сімферополі, протестуючи проти цькування та  політично-вмотивованого кримінального переслідування інших кримських татар на півострові. Караметов – слабка стара людина, яка страждає на хворобу Паркінсона. Група поліцейських брутально схопила його та кинула до поліцейської машини. Відбувся суд, який присудили пенсіонеру величезний штраф та 10 діб “адміністративного арешту”.  Так Сервер Караметов став ще одним у довгому списку кримських в’язнів совісті.

Сфери, що є безпосередньою компетенцію ЮНЕСКО, також зазнали негативного впливу.

 Традиційні пам’ятні та культурні події кримських татар, а також публічні заходи, пов’язані з українською культурою, стали “non-grata” у Криму. Спроби провести такі заходи можуть спричинити серьйозні пересональні ризики для їхніх організаторів.

Зараз надходить значно менше незалежних звітів про права людини з півострова ніж рік тому, хоча ситуація була складною вже тоді. Це прямий наслідок обмеження права на свободу об’єднань. Раніше Аmnesty International повідомляла, що місцеві незалежні громадські організації були змушені закритися або переїхати на територію материкової України через репресії проти працівників та членів організацій. Коли я кажу про репресії, я не маю на увазі дрібні утиски. Деякі проукраїнські активісти стали жертвами викрадень та насильницьких зникнень у перші тижні після російської окупації.

Меджліс кримськотатарського народу, представницька організація, що є дуже важливою для цієї позбавленої прав та дискримінованої спільноти, зазнав надзвичайно серйозних репресій під час узгодженої кампанії окупаційної влади, що мала на меті заглушити всі критичні голоси на півострові.

30 вересня 2016 року Верховний суд Криму заборонив Меджліс як екстермістську організацію. Раніше його лідера, Рефата Чубарова, та колишнього лідера, Мустафу Джемілєва, вигнали з  Криму, з їхньої батьківщини. Заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза помістили під варту у  січні 2015 року. За кілька місяців розпочався судовий процес, але Ахтему не дозволили бути на ньому присутнім. Натомість він слідкував за власним судом по скайпу, маючи погану якість зв’язку.  Це був не суд, а знущання над правосуддям. Процес завершився два тижні тому, 11 вересня 2017 року. Ахтема засудили за сфабрикованими звинуваченнями до 8 років позбавлення волі. Лише за те, що він був одним з лідерів мирних протестів у Криму.

Закриття Меджлісу та переслідування його лідерів, а також інші численні випадки жорстоких  репресій проти кримських татар матимуть глибокий та тривалий вплив на їхню спільноту у багатьох сферах, що входять у компетенцію ЮНЕСКО, зокрема – на освіту та культуру.

Картина репресій була би неповною, якби я не згадала про насильницькі зникнення – злочини, за які досі нікого не притягли до відповідальності. Мої колеги неодноразово згадували про ці випадки. Ця картина також включає в себе численні арешти, принизливі обшуки та тортури членів кримськотатарської громади.

Наприкінці свого виступу я хочу розповісти про ще один випадок, на який ми звернули увагу.

Тиждень тому, 14 вересня, до Рената Параламова – віруючого мусульманина та активіста прийшли представники ФСБ. Вони забрали чоловіка, що мешкає у селі у східному Криму, з його дому без будь-яких пояснень, що відбувається. Його родина та адвокати намагалися з’ясувати, куди його забрали, однак місцеві правоохоронні органи заявили, що нічого не знають про місцезнаходження Рената. Наступного дня Параламов зателефонував дружині і сказав, що його утримували в неволі в Сімферополі. Чоловік розповів, що його викрадачі його катували, в тому числі електричним струмом, і змушували читати «зізнання» перед відеокамерою, приписуючи собі та іншим кримським татарам кримінальну діяльність.

Репресії проти кримських татар та інших активістів у Криму мають бути негайно припинені. Права на свободу вираження думок, мирні зібрання та асоціації мають реалізовуватися без перешкод. Ми сподіваємося, що цей заклик отримає широку підтримку на міжнародному рівні. Я вдячна за можливість виступити на цьому форумі та звернути вашу увагу на цю актуальну проблему.

Дякую

Новини на цю ж тему

Лідери кримських татар Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз повинні мати право повернутися на батьківщину
28.10.2017
Кримськотатарському громадському діячу Ільмі Умерову присудили два роки колонії за критику російської окупації
28.09.2017
Крим: лідера кримських татар Ахтема Чийгоза засудили до 8 років колонії після несправедливого судового процесу
11.09.2017
Переслідування кримських татар за одиночні пікети в Криму демонструє тотальне неприйняття інакомислення на півострові
14.08.2017
Крим: де-факто влада повинна негайно звільнити кримськотатарського активіста Сервера Караметова
11.08.2017