Що ми робимо

БЛОГ: Моя сестра Ранія — зникла безвісти в Сирії

Холодним весняним ранком Ранія Алаббасі зійшла сходами свого багатоквартирного будинку в Дамаску, Сирія, тримаючи на руках свою маленьку доньку Лаян. П’ятеро інших її дітей ішли коло неї. Родина сіла до автівки, їх повезли геть. Це був березень 2013 року. І це було востаннє, коли хтось щось чув про них.

"Моя розумна, турботлива старша сестра - Ранія була мені за приклад. Вона була доброю, її цінували сусіди та пацієнти, багатьох з яких вона лікувала безкоштовно, якщо вони не мали фінансової змоги. Вона брала участь у моєму вихованні, завжди підбадьорювала мене у навчанні. Тепер одна й та сама думка позбавляє мене сну вночі: з нею все добре - чи ні? "
Найла Алаббасі

Її сестра Найла розповідає їхню історію.

“Вони зникли без сліду”

“Що щось не так, я вперше зрозуміла, коли не змогла зв’язатися з Ранією. Я телефонувала на домашній та мобільний телефон моєї сестри кілька днів — жодної відповіді.

Пізніше я дізналась, що група озброєних чоловіків з військової розвідки прийшла в будинок моєї сестри 9 березня та заарештувала її чоловіка Абдульрахмана без жодних пояснень.

Вони повернулися наступного дня і цього розу пограбували будинок, беручи фамільні прикраси, мобільні телефони, планшети дітей, а також конфіскували в сім’ї паспорти й документи.

Згодом вони арештували Ранію та шістьох її дітей, попутно знімаючи всі камери спостереження, що були в будівлі, аби позбутися доказів.

Вона думала, що буде в безпеці

Коли в 2011 році розпочався конфлікт, Ранія відмовилась їхати. Решта нашої родини працювала в Саудівській Аравії, тож ми сказали її приїжджати до нас, проте вона відповіла: “Я потрібна суспільству, і хочу виховувати своїх дітей у Сирії. Вони завершать навчання тут”.

Ранія ніколи не могла припустити, що може бути затриманою: сім’я не ходила на демонстрації та не брала участі в політичному житті.

Моя розумна, турботлива старша сестра — Ранія була мені за приклад. Вона була доброю, її цінували сусіди та пацієнти, багатьох з яких вона лікувала безкоштовно, якщо вони не мали фінансової змоги. Вона брала участь у моєму вихованні, завжди підбадьорювала мене у навчанні. Тепер одна й та сама думка позбавляє мене сну вночі: з нею все добре — чи ні?

Між надією та страхом

За два з половиною роки я нічого не чула, лише деяку непідтверджену інформацію, що Ранію бачили під вартою служби безпеки в околицях Дамаску. Але ніякої офіційної інформації, нічого, чому я могла б довіряти. Мене розриває від розпачу, я не можу спати вночі — мене непокоять думки: її діти голодні — чи ні? Вони спокійні, чи вони кричать і плачуть? Вони живі? Чи мертві?

Моя мати, яка допомагала виховувати дітей, — водночас і бабуся, і “мама” їм — плаче цілими ночами.

Ці шестеро дітей не зробили нічого поганого. Вони мають бути в школі. Ранія з чоловіком обожнювали їх: сором’язливу й педантичну 16-річну Діму, непосидючу й відважну 15-річну Ентіcар, добру й охочу до навчання 13-річну Наджу, 10-річну Алу, 8-річного Ахмеда та маленьку 4-річну Лаян.

Їхні батьки піклувалися, аби вони були освіченими. Їх навчали англійської та інших мов, як і всім іншим дітям, їм подобалось читати, грати на комп’ютері, співати та грати в театрі, малювати, гуляти в парку.

Вони не дали жодного приводу, аби зруйнувати їхні життя.

Дійте — напишіть на захист прав

Висловіть заклик до влади Сирії звільнити Ранію Алаббасі або без подальших зволікань провести над нею справедливий суд за правопорушення, що має міжнародне визнанння. Наполягайте, щоб сирійська влада звільнила шістьох дітей Ранії негайно та беззастережно – http://marathon.amnesty.org.ua.

Насильницькі викрадення в Сирії

Коли в Сирії почалися насильницькі викрадення?
Насильницькі викрадення мають довгу історію в Сирії та завжди були основною рисою правління сім’ї аль-Асада. Проте кількість викрадених людей різко зросла з початку кризи в 2011 році.

Скількох людей це торкнулося?
Тисячі цивільних громадян були вбиті під вартою сирійської служби безпеки, десятки тисяч зникли з 2011 року.

Як поводяться з людьми, яких утримують?
Людей у великій кількості тримають у тісних, брудних приміщеннях. Їжі та води недостатньо — один із затриманих розповів нам, що інші в його камері були настільки відчайдушно спраглі, що пили з туалета. Тортури є буденною річчю.

Новини на цю ж тему

Як писати листи підтримки героям та героїням Марафону?
24.11.2016
М’янма: Лист від… Піо Піо Аунь
13.10.2016
Відкрито набір координаторок і координаторів Марафону написання листів 2016!
05.10.2016
БЛОГ: Звільнені! 13 осіб звільнено з-під таємного тримання під вартою в Україні
05.09.2016
Україна: Влада повинна здійснити ретельне розслідування після того, як 13 осіб нещодавно звільнили з-під таємного тримання під вартою
29.08.2016