Новини

BRAVE 2.2: Судові переслідування

Органи державної влади в усьому світі все частіше зловживають кримінальним, цивільним та адміністративним законодавством для переслідування правозахисників, щоб поставити їх поза законом,  затримати, обмежити або навіть зупинити їхню роботу в сфері прав людини.

Правозахисники часто стають об’єктами сфабрикованих кримінальних переслідувань. Довільні затримання та  інші порушення права на справедливий судовий розгляд  використовуються, щоб перешкодити їхній здатності захищати та просувати права людини.

Кримінальні переслідування стигматизують правозахисників незалежно від того, доведена їхня вина чи ні. Ситуацію ускладнює також те, що судова тяганина  забирає у правозахисників багато енергії та ресурсів.

У лютому 2016 року, палестинський адвокат Фарід Аль-Атраш і молодіжний активіст Ісса Амро були заарештовані ізраїльськими солдатами за участь у мирній акції протесту. Акція була присвячена 22-й річниці відтоді як ізраїльська влада закрила деякі райони старого міста у Хевроні, що на Західному Березі ріки Йордан, і запровадила дискримінаційні обмеження на пересування палестинців. Обох невдовзі звільнили, але потім знов висунули звинувачення за участь у незаконній акції протесту та напад на солдатів. Зараз обох судить військовий суд  і вони можуть отримати тюремний термін, якщо будуть визнані винними. Відеозапис арешту підтверджує свідчення Фаріда аль-Атраша про те, що він в момент свого затримання він просто мирно стояв і тримав плакат перед ізраїльськими солдатами.

У березні 2014 року влада Шрі-Ланки заарештувала Балендрану Жейакумарі. Ця тамільска жінка почала громадську кампанію за правду і справедливість після того, як побачила фотографію хлопчика, що перебував в урядовому «реабілітаційному центрі», і впізнала у ньому свого зниклого сина. Її ув’язнили майже на рік, без судового рішення, а потім умовно звільнили в березні 2015 року – до завершення розслідування за звинуваченням, що вона ховала втікача. Жінку знов затримали на тиждень у вересні 2015 року, за те, що вона нібито брала участь у крадіжці міношукачів. Відтоді поліція продовжує переслідувати Балендран Жейакумарі, викликаючи її на численні допити.

Деяким правозахисникам висувають звинувачення, використовуючи надміру широкі та розпливчасті формулювання законодавства – зокрема, антитерористичного, антинаркотичного, анти-екстремістского або  спрямованого на захист національної безпеки. На час судових розглядів рахунки деяких з них були заморожені, матеріали і техніка – вилучені. У ряді випадків сам факт участі в громадському русі або вступ до правозахисної організації ставали підставами для судового переслідування.

Інформатору Едварду Сноудену загрожує 30-річний тюремний термін у США за розкриття інформації, яка становила величезний інтерес для суспільства. Колишній субпідрядник Агентства Національної Безпеки  (NSA) він у червні 2013 року поширив серед  журналістів розвіддані США, відривши суспільству очі на загрозливий рівень глобального незаконного масового спостереження з боку урядів США і Великобританії, за участю Австралії, Канади та Нової Зеландії.

Викриті ним дані продемонстрували, як уряди таємно отримують доступ до величезних масивів даних, що стосуються особистих комунікацій людей, зокрема, приватних листів, локацій телефонів, історії використання інтернету та ін. Його дії викликали глобальну дискусію у суспільстві, яка призвела до зміни у законодавстві  з метою покращення захисту права на приватність.

Едвард Сноуден заявив, що він мав на меті «повідомити громадськість про те, що  робиться нібито задля її блага, але насправді може бути використане проти». Уряд США у відповідь назвав його «зрадником». США вимагають  екстрадиції Сноудена з Росії за звинуваченням у порушенні “Закону про шпигунство” (1917). Едвард втік до Росії в червні 2013 року, і перебуває там дотепер.

Найвищі посадові особи США засудили Сноудена без суду і зневажили його право на презумпцію невинуватості. Його справа порушує серйозне питання: чи буде в нього право на справедливий суд у США, бо йому можуть не дозволити використати захист громадських інтересів як обгрунтування своїх дій. Є також побоювання, що його права людини можуть бути надалі порушуватися у разі його повернення до США.

Влада США анулювала його паспорт, обмеживши його право на свободу пересування і пошуку притулку. Він, як і раніше, не має змоги виїхати до країн, які зробили йому пропозицію про надання притулку.

Його випадок є яскравим прикладом зловживань законодавством з боку урядів з метою криміналізації та переслідування осіб, які викривають порушення прав людини та інформацію, яку уряди прагнуть приховати. Це створює атмосферу страху, яка стримує інших від розкриття інформації, що становить інтерес для суспільства.

В останні роки спостерігається збільшення кількості нових обмежувальних та репресивних законів, які використовуються для криміналізації діяльності правозахисників, і таким чином примушують їх мовчати; це супроводжується відмовою від внесення поправок до законів, які не відповідають нормам міжнародного права і стандартам в галузі прав людини. Правозахисників, як правило, звинувачують у підбурюванні до насильства за організацію або участь у мирних демонстраціях.

У Свазіленді діють два нормативних акти, які використовуються для обмеження діяльності критиків уряду: “Закон про крамолу та підривну діяльність” (1938) та  “Закон про протидію тероризму” (2008), –  особливо в періоди підвищеної активності та зворушень у  суспільстві. У вересні 2016 року Верховний Суд ухвалив, що деякі частини цього закону не відповідають Конституції, але уряд оскаржив це рішення.

У серпні 2016 року 22-річний студент Діліп Рой був затриманий у Бангладеш після того, як висловив у Facebook  критику на адресу прем’єр-міністра за те, що він і правляча партія підтримали будівництво нової вугільної електростанції поблизу від Сундарбанів, найбільших у світі мангрових лісів. Діліп Рой був заарештований відповідно згідно до Закону про комунікаційні технології. Цей драконівський закон використовується з 2013 року проти сотень критиків уряду, правозахисників і релігійних меншин в країні.  Діліпа Роя звільнили під заставу через три місяці, але йому так і не пред’явили формальні звинувачення. Розслідування проти нього триває, і йому може загрожувати до 14 років позбавлення волі у разі доведення його вини.

У Малайзії широкий спектр репресивних законів використовується для висунення звинувачень правозахисникам та іншим критикам уряду. У листопаді 2016 року правозахисницю Марію Чин Абдуллу арештували без рішення суду і утримували в одиночній камері протягом 11 днів. Її затримали згідно “Закону  про злочини проти безпеки (спеціальні заходи)” за організацію протесту, під час якого тисячі людей вийшли на мирну публічну акцію із закликом до реформи виборчої системи та уряду. Протягом останніх роки Марії Чин Абдуллі та  іншим правозахисникам неодноразово висували звинувачення згідно Закону про мирні зібрання та інших нормативних актів, які регулють організацію та участь в демонстраціях.

У новому Кримінальному кодексі Казахстану, який був прийнятий 2016 року, лишилося незмінним нечітке визначення злочину з розпалення  соціального та іншого «розбрату».

У Китаї починаючи з 2015 року були розроблені та / або прийняті ряд нових законів, що стосуються національної безпеки і загрожують серйозно підірвати права на свободу слова, право мирних зібрань та асоціацій, та інші права, які і раніше були обмежені відповідно до існуючих законів і політик.17 Крім того Південна Корея в 2015 році розширила застосування Закону про національну безпеку, щоб охопити його дією додаткові групи, зокрема політиків, та ще більше обмежити право на свободу самовираження.

В Ефіопії «іноземним» організаціям забороняється займатися правозахистом (та іншими видами діяльності). Водночас правозахисників затримують і звинувачують у тероризмі. У 2015 році Камбоджа прийняла Закон про асоціації та неурядові Організації, який загрожує підірвати право на свободу асоціацій.

У Алжирі і Марокко державні органи використовують розпливчасті формулювання законів, що криміналізують “образливі” або “дискредитуючі” висловлювання, для ув’язнення критиків уряду.

У Йорданії тільки протягом 2016 року десятки журналістів і активістів зазнали переслідувань згідно положень Кримінального кодексу, які забороняють критику короля та державних установ, а також у відповідності до “Закону про боротьбу з тероризмом” (зміненого у 2014 році), який криміналізує критику іноземних лідерів або країн.  2014 року у Саудівській Аравії правозахисник та юрист Валід Абу аль-Хайр був засуджений до 15 років позбавлення волі. Цьому передувала 15-річна заборона на виїзд з країни за вироком, винесеним згідно Закону про боротьбу з тероризмом (2014), за цілу низку злочинів, зокрема, «непокору правителю» та «створення неліцензованї організації [Монітор з прав людини у Саудівській Аравії] “. Він захищав багатьох мирних активістів, у тому числі – ув’язненого блогера Рейфа Бадаві, критика порушень прав людини у Саудівській Аравії.

У Мавританії правозахисники, що виступають проти рабства, зазнають переслідувань з боку прокуратури протягом багатьох років. Бірам Дах Абейд, лідер руху в боротьбі з рабством, був помилково звинувачений і тричі ув’язнений  у період між 2010 і 2016 роками. Десятки інших правозахисників цього руху були заарештовані і звинувачені в заколоті, застосуванні насильства, нападі на поліцію, і у приналежності до невизнаної організації після проведення акції протесту проти виселення нетрів Буамату, в столиці, м. Нуакшот, в 2016 році, незважаючи на те що жоден з них не був присутній на мітингу і не був членом цієї організації. Двоє з них, Абдаллаха Мааталла Сек і Мусса Уальд Білал Барам, лишалися в ув’язненні станом на березень 2017 року.

У Нігерії державна та федеральна влада використовує законодавство для наступів на свободу вираження і асоціацій. У Лагосі правозахиснику Раймонду Голду були пред’явлені кримінальні звинувачення через вимогу до нафтової компанії  Integrated Oil and Gas Ltd провести оцінку впливу будівництва нового нафтопереробного заводу на навколишнє середовище. Крім того, він отримав погрози від голови служби безпеки компанії через урядові агентства штату Лагос.

Новини на цю ж тему

Туреччина: 10 правозахисників, 100 днів у в’язниці, 10 абсурдних звинувачень
13.10.2017
«Перебування за гратами зробило мене сильнішою» — Саліл Шетті зустрівся з ув’язненою директоркою Amnesty Туреччина
19.09.2017
BRAVE 3.1: Стеження за правозахисниками та активістами
27.07.2017
BRAVE 2.5 — Репресалії
03.07.2017
BRAVE 2.4: Тролінг
19.06.2017