Новини

БЛОГ: Неначе нас не існує

У серпні 2014 року під час жорстокого гомофобно-расистського нападу Костаса та його партнера безжально побили хулігани у центрі Афін.

Ми познайомилися за пару місяців до того на Афінському прайді та вирішили оселитися разом. Жили у маленькій квартирі-студіо в центрі Афін. Одного дня наприкінці серпня ми пішли за покупками, і я запропонував не повертатись додому, а трохи прогулятись.

Ми сиділи на лавці на площі. Було насправді спекотно, а на вулиці дув приємний бриз. Площа було відносно безлюдною. У ту пору року в Афінах тихо, всі полишають місто. Були лише ми, крамничка на розі, що вже потроху зачинялася, та група молодиків на іншому боці площі.

01

Ми не звертали на них значної уваги. Сиділи собі й розмовляли, сміялися. Ми уявити не могли, що за цим послідує. Двоє з них наблизилися на мотоциклі ззаду та вилили на нас повне відро брудної води. Мене паралізувало. Я сидів і намагався заспокоїтися, перш ніж ми попрямували додому. Велика помилка. Один за одним вони підбігли до нас і почали бити руками й ногами.

Їх було десь 12-15 чоловік. Забагато. Вони продовжували лупцювати нас.

“Вони зламали мені ногу в трьох місцях”

Гадаю, вони розуміли, що ми пара, тому й обрали нас своїю мішенню — а також через колір шкіри мого партнера. Останнє, що я побачив — як його кинули на тротуар. Я бачив, що вони копають його ногами. Після цього я вже нічого не міг розгледіти. Я усвідомив, що головою та верхньою частиною тулуба вони заштовхали мене в перекинутий сміттєбак. Вони кинули мене на землю, а через кілька секунд зламали мою ногу в трьох місцях.

Прибула поліція, проте ніхто не розмовляв зі мною безпосередньо. Поліцейський не наближався до мене, наче я був заразний. Це була трагедія. Мені знадобилися місяці, аби оговтатися. Звісно, я мав перенести операцію. Це згубно вплинуло на мою работу, на моє психічне здоров’я — нам обом було непереливки. Тепер з моєю ногою, може, все й гаразд, але щоразу, коли я бачу будь-яке насилля, спогади повертаються до мене, увесь той жах і страх.

02

І ніхто не був за це покараний. Поліція мала б працювати старанніше.

“Наші права взагалі не визнають”
Коли ми познайомились, Афінський прайд святкував свою десяту річницю. Я радів, що спільнота все більшає, проте для представників ЛГБТКІ у Греції змінилося не багато. Знайомство з моїм партнером було приємною несподіванкою. Я навіть секунди не вагався через те, що він іноземець, він просто сподобався мені.

Ми були змушені переїхати в інший район через напад. А тоді на мого партнера знову напали.

Це трапляється знову і знову, з нами та з нашими знайомими. Ми не почуваємо себе в безпеці. Спершу ми думали забратися з Греції, поїхати деінде, у більш безпечне місце… Складається враження, що наш уряд виправдовує ці напади, не приймаючи наші стосунки, не визнаючи, що ми реальні. Що ми маємо право на існування, безпечне.

Новий уряд казав, що хоче покращити ситуацію, покласти край злочинам на грунті ненависті та визнати гомосексуальні пари, і, звісно, це дуже добре. Але це мало статися вже давно, значно раніше, ніж нам довелося оплакувати жертв. І досі ми цього не отримали!

Представники ЛГБТКІ у Греції позбавлені визнання, прав і належного захисту. Неначе нас не існує.

Костас – один з героїв цьогорічного Марафону написання листів. Підпишіть онлайн-лист в його підтримку!

Новини на цю ж тему

Річна доповідь 2016/2017: Україна
22.02.2017
Відкритий лист Amnesty International в Україні та ГО «КиївПрайд»
01.02.2017
Як писати листи підтримки героям та героїням Марафону?
24.11.2016
Заява: Національна поліція повинна негайно та ефективно розслідувати погрози на адресу громадських активістів та активісток, які підтримують ЛГБТКІ рух в Україні
16.11.2016
М’янма: Лист від… Піо Піо Аунь
13.10.2016