доповіді

Близько мільйона біженців з Південного Судану в Уганді покинуті напризволяще

«Багаті країни не виконують свої зобов’язання і не допомагають Уганді підтримувати тисячі біженців, що втекли від смерті, зґвалтувань та інших порушень прав людини у Південному Судані»,

— повідомляє Amnesty International у звіті «Допомога не дійшла до нас», що був оприлюднений у червні в столиці Уганди Кампалі.

Понад 900 000 біженців втекли від жорстокого конфлікту в Південному Судані, шукаючи безпеки в Уганді. Але ресурсів для допомоги недостатньо і це означає, що багато з них не мають навіть найнеобхіднішого: їжі, води та даху над головою. Щонайменше 86% біженців — жінки та діти.

«Уганда лишається дружньою та щедрою країною у той час, коли багаті країни зачиняють свої кордони для біженців. Але це неймовірно обтяжливо, коли фінанси закінчуються, а тисячі людей продовжують прибувати з Південного Судану».

Країни-донори, зокрема США, Європейський Союз, Канада, Китай та Японія, повинні посилити підтримку Уганди та надати ресурси, необхідні для покриття нагальних та довгострокових потреб. Ці біженці не повинні стати жертвами колективного і ганебного провалу міжнародного співробітництва

— каже Мутоні Ван’єкі, регіональний директор Amnesty International по Східній Африці, країнам Африканського Рогу та Великих озер.

Дослідники Amnesty International відвідали чотири райони на півночі Уганди, де мешкають біженці і куди наразі не надходить жодна фінансова допомога. Біженці та гуманітарні організації, що там працюють, розповіли про критичну нестачу їжі, води, житла та інших базових ресурсів через дефіцит фінансування. Не вистачає підтримки особливо вразливих груп, таких як неповнолітні діти, що лишилися без батьків, люди з особливими потребами, люди похилого віку.

Нуну — 24-річна жінка, з якою дослідники Amnesty International поспілкувалися в Біді Біді, одному з місць проживання біженців. Вона розповідає:

«Дістати воду тут дуже складно. І з їжею проблеми. Ми не їли нормально відтоді, як ми тут».

Аміна, що живе зі своїм чоловіком та дитиною в околицях Пагиріна (район Аджуманте) каже:

«Основна проблема — це нестача води та їжі. Раніше їжу роздавали, але тепер вона закінчилася. Найбільша проблема з водою. Людей дуже багато, а воду дають лише раз на день».

Катування, вбивства та зґвалтування у Південному Судані

Біженці з Південного Судану тікають від жахливого насильства, яке розгорілося в грудні 2013 року, коли Судан вступив у збройний конфлікт. Тисячі людей загинули, а майже 1,8 мільйона були змушені тікати. 80 біженців, з якими в Уганді поспілкувалися дослідники Amnesty International, розповіли про жахливі тортури, вбивства, зґвалтування і повсюдне мародерство.

37-річна Джойс була свідком того, як солдати закололи ножами її чоловіка: «Вони не витратили жодної кулі. Штрикали його ножами доти, доки він не помер».

28-річна Джейн була зґвалтована трьома чоловіками у військовій формі, які увірвалися до її будинку і розстріляли її чоловіка. «Я втекла, бо мого чоловіка вбили. Вони увірвалися до нашого будинку і застрелили його, а потім почали ґвалтувати мене».

19-річний Патрік розповів Amnesty International, як його з братом і ще двох чоловіків утримували в контейнері у військовій казармі в Нуепо:

«Щоночі нас по черзі витягали назовні із зав’язаними очима, допитували і били… У них були щипці, якими вони затискали і викручували нам пальці».

Патріку вдалося врятуватися, але він не знає, чи вижив його брат.

Біженці, які постраждали від катування, зґвалтувань та інших тяжких психологічних травм, потребують довгострокової психологічної допомоги, але вона мало доступна через відсутність коштів.

У травні 2017 року УВКБ ООН забезпечило тільки 18% необхідних коштів для біженців з Південного Судану в Уганді. Всесвітня продовольча програма і 57 інших гуманітарних організацій заявили, що вони потребують більше ніж 1,4 млрд $ для того, щоб забезпечити необхідну підтримку до кінця 2017 року — а саме, їжу та дах над головою.

Відмовляючись розділити відповідальність із Угандою, що є їхнім зобов’язанням згідно міжнародного законодавства, країни-донори кидають напризволяще тисячі біженців, лишаючи їх без будь-якого захисту і допомоги,

— каже Мутоні Ван’єкі.

Додаткова інформація

Політика Уганди щодо біженців є однією з найпрогресивніших у світі: вона забезпечує біженцям свободу пересування, доступ до основних послуг, таких як освіта та охорона здоров’я, дозвіл на роботу та створення власного бізнесу.

У червні цього року у столиці Уганди Кампалі пройшов Саміт солідарності у справах біженців, на якому ООН та влада Уганди закликали до глобальної підтримки біженців з Південного Судану.

Конфлікт у Південному Судані почався 2013 року — після того, як президент Сальва Кіір звинуватив віце-президента Рієка Мачара у намірі здійснити переворот. Наступні спроби дійти згоди шляхом дипломатії провалилися, і це призвело до збройного конфлікту. Конфлікт справив руйнівний вплив на цивільне населення, породивши голод, насильство на етнічному ґрунті, аж до свідчень про потенційний геноцид. Крім того, це викликало одну з найбільших криз біженців у Африці, і третю за величиною в світі — після Сирії та Афганістану.

Новини на цю ж тему

Греція: шукачі притулку живуть на островах у жахливих умовах
24.10.2017
«Велика зрада Європи»: тисячі афганских біженців повертають назад, назустріч смерті та тортурам
06.10.2017
Країни ЄС виконали менше третини своїх зобов’язань з переселення біженців
26.09.2017
М’янма: блокування міжнародної допомоги є смертельною загрозою для десятків тисяч людей
05.09.2017
Атимігрантські політики урядів суперечать ставленню громадян до біженців
29.08.2017