Новини

5 стратегій порушників прав людини: як реагувати на доповідь Amnesty International

Фото: Президент Сирії Башар аль-Асад (JOSEPH EID/AFP/Getty Images)

Стаття: Анна Нейстат, старший директор з досліджень Amnesty International.

Коли Amnesty International опублікувала доповідь, що задокументувала масові страти через повішання тисяч ув’язнених у сирійській тюрмі Сайєднайя, уряд Сирії опинився у скрутному становищі. Президент Башар аль-Асад дав відповідь особисто, назвавши наш звіт «дитячим» і «упередженим», і навіть сміявся, коли казав, що не знав, що відбувалося в Сайєднайї, бо тоді перебував «в президентському палаці».

Сирійський уряд є не першим, кого наше дослідження змусило втратити самовладання.

З нагоди випуску нашого Річної доповіді 2016/17, пропонуємо розглянути п’ять тактик реагування на доповідь Amnesty, випробувані і перевірені в минулому році порушниками прав людини з усього світу:

1. Ставити під сумнів нашу неупередженість

Речник угорського уряду Золтан Ковач відповів на коментар Amnesty про тяжке становище ромів в Угорщині, звинувативши нас в упередженості відносно імміграційної політики уряду:

«Будучи жорстким критиком твердої позиції цього уряду проти нелегальної імміграції, Amnesty International не зацікавлена ​​в збалансованій дискусії».

Результат пошуку зображень за запитом "Золтан Ковач"

У відповідь на доповідь Amnesty, що зафіксувала факт застосування хімічної зброї в Дарфурі урядом Судану, посол Судану в Великобританії Мохаммед Елтом заявив:

«Ми не думаємо, що Amnesty є надійною організацією», і звинуватив нас у фальсифікації інших історій про Судан. Елтом звинуватив нас у тому, що в нас є «план», – але не зміг пояснити, яким він був. Посол Судану в ООН також зазначив, що доповідь була «сфабрикована головним чином нерозсудливим авантюрним штатним співробітником».

2. Заперечувати, не пояснюючи чому

Деякі з представників влади, причетних до наших звітів, надають перевагу категоричному запереченню. На запитання, чи можна таке поводження з біженцями, коли їх примусово відправляють на віддалений тихоокеанський острів Науру, прирівнювати до катувань, прем’єр-міністр Австралії Малькольм Тернбулл відповів:

«Що ж, я повністю відкидаю це твердження, це … абсолютно помилково … Це твердження, це звинувачення, заперечується урядом». Однак, чому воно було «помилковим», не пояснив.

У вересні 2016 роки ми подали петицію уряду Домініканської Республіки, наполягаючи на тому, щоб він поклав край кризі безгромадянства, від якої страждають тисячі людей гаїтянського походження в країні. Відповідь президента Даніло Медіни журналістам була наступною: «Я не знаю, я не знаю, я не знаю, які в них є підстави таке говорити. Їм не вистачає інформації».

Результат пошуку зображень за запитом "Даніло Медіни"

Звинувачення Amnesty  в брехні є хорошим способом, «грюкнувши дверима», закінчити розмову. Дивіться відповідь Міністерства закордонних справ М’янми на доповідь про жахливе поводження уряду країни з її меншиною мусульманами-Рохінгья:

«Дуже сумно і прикро, що […] Amnesty International підготувала свою доповідь на основі необґрунтованих звинувачень, підробила фотографії та підробила підписи».

3. «Whataboutery» (зустрічні звинувачення)

Один з найстаріших тактичних прийомів. Першою реакцією президента Асада на питання про Сайєднайяю було переключення уваги на щось інше. Коли журналіст з США припустив, що порушення прав людини може перешкодити можливостям співпраці між США і Сирією, Асад спробував змістити акцент на відносини між США і Саудівської Аравією: «Я запитую вас, як ви можете підтримувати такі тісні, дуже тісні відносини та співробітництво з Саудівською Аравією?»

Результат пошуку зображень за запитом "асад"

Спритний маневр Асада була швидко зведений нанівець журналістом, який зазначив, що порушення прав людини Саудівською Аравією не стосувалося заданого питання.

4. Просто нападати на Amnesty International

Військові Нігерії пішли далі обвинувачень Amnesty  в упередженості та у відповідь на наші доповіді про факти відкриття вогню по беззбройним демонстрантам, які виступали за незалежність Біафри, напали на організацією з неабиякими образами:

«Вже в котрий раз, нігерійська армія повідомляє громадськість про мерзенний намір цієї неурядової організації, яка ніколи не випускає можливості втрутитись в нашу національну безпеку способами, які знищують об’єктивність, правдивість і просту логіку».

Пов’язане зображення

Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова відгукнулася на нашу нещодавню доповідь про Сайєднайю з обурливо неймовірним припущенням про мету Amnesty, звинувативши нас в «цілеспрямованій провокації, метою якої є підливання масла у вогонь вже стихаючого внутрішнього сирійського конфлікту … і розпал більшої ворожнечі між сирійцями».

Між тим президент Філіппін Родріго Дутерте, коли ми висвітлили тисячі позасудових убивств, що відбулися за його адміністрації,  назвав Amnesty International «такою наївною і такою дурною», а також «ідіотською» організацією, коли ми наполягали на припиненні заохочень до насильства після його заяв про особисте вбивство трьох людей в час, він коли займав пост мера міста Давао.

5. Закрити нас

Якщо все інше не спрацьовує, виручити може пряма цензура.

У вересні 2016 року тайські чиновники погрожували заарештувати співробітників Amnesty, які мали опублікувати звіт, що висвітлював рутинну практику застосування катувань та інших видів жорстокого поводження державними посадовими особами.

Прес-конференція з нагоди випуску звіту була скасована після того, як чиновники з Міністерства праці заявили, що видані співробітникам АІ ділові візи не надавали їм привілеїв давати публічні виступи, і погрожували заарештувати їх, якщо вони це зроблять. Спроба змусити нас замовчати не вдалася, а лише стала доказом зневаги влади Таїланду до свободи вираження думок.

На кожен уряд, який відповідає на інформацію з наших доповідей запереченнями, хибними домислами і звинуваченнями в змові, знайдуться мільйони людей по всьому світу, які виступатимуть на наш захист. Протягом більш ніж п’яти десятиліть ефективність принципового і об’єктивного підходу Amnesty International до досліджень в області прав людини говорила сама за себе, і цей підхід продовжує залишатися ключовим фактором змін, коли справа доходить до захисту безсилих від деяких з найгірших видів насильства на планеті.

Фото: РИА НовостиTelenoticiasBBCria.ru

Новини на цю ж тему

Річна доповідь 2016/2017: Російська Федерація
22.02.2017
Прес-реліз. Річна доповідь 2016/2017: «Політика демонізації» розколює та поширює страх
22.02.2017
Річна доповідь Amnesty International 2014/15
25.02.2015
Річна доповідь: Україна
25.02.2015
Реакція світу на злодіяння з боку держав та збройних груп є ганебною та неефективною
25.02.2015